Морально готуючись до перегляду «Молодого місяця», подивився малобюджетний американський фільм «Носії». Завдання було поставлено таким чином: подивитися такі шлаки, щоб після нього фільм про гламурних вампірів для дівчат-підлітків здався шедевром. Поставлене завдання було блискуче виконане.
Про що фільм? Про чергову глобальну епідемію вірусу, який передається через дотик та убиває інфікованого за тиждень або трохи більше. (До речі, багато хто відзначив своєчасність виходу фільму в розпалі епідемії свиновірусу, але насправді за це потрібно дякувати не творцям фільму, а компанії Paramount Vantage, яка випустила фільм саме зараз, хоча знятий він був аж в 2007). Від страшної епідемії збігають четверо тупих підлітків. Вони надягають маски від інфекції, сідають в машину та їдуть на океанське узбережжя, де, як вони чомусь вважають, ніяка хвороба їм не страшна.
Знятий фільм украй мляво й вкрай по-дурному. Підлітки показані цілковитими й безпросвітними кретинами, якимись, мабуть, і є в дійсності. То вони сурові рейнджери, відмовляють дядькові в допомозі, то вони допомагають дядькові, хоча той тільки що кидався на них з монтуванням. То вони бояться вірусу й заклеюють пів-машини, щоб не дай Боже на них не пчихнув інфікований, то вони не бояться вірусу, і їдуть із хворою дівчиною пліч-о-пліч. То вони діють із дядьком спільно й обшукують школу, то вони кидають дядька відразу ж, як тільки він відійшов на три метри від машини.
Про ідіотський метод огляду школи взагалі говорити не хочеться - «ах, я побачив тінь у бічному коридорі, я піду дивитися, хто там бігає - один, без ліхтаря та зброї». Заїзд по шосе теж _доставляє_ - ми круті, ми будемо їздити без рук і лапати дівчат прямо за кермом. В цей момент я не витримав і, підхопившись і потрясаючи кулаками, закричав тупим недоумкам на екрані монітора: «Дебіли, ви взагалі розумієте, що якщо зараз навернетеся, то допомогти вам буде нема кому, поліції більше немає, і швидка допомога не їздить?» Але дебіли ні про що подібне не думали, за що й поплатилися.
До речі, всі дороги у фільмі абсолютно порожні, що цікаво. Здавалося б, тисячі людей, боячись зараження, повинні були залишати міста, усі шосе повинні бути забиті машинами під зав'язку. Адже хвороба розвивається поступово, люди довгий час залишаються у свідомості - що заважає? Але оскільки фільм малобюджетний, самої епідемії не показано, видні тільки її наслідки (зрозуміло, в уявленні авторів фільму). Так що ніяких машин на дорогах не видно.
Звичайно, всі герої-підлітки є Глибокими, Різнобічними Особистостями, тому із всіх варіантів вони постійно вибирають найбільш мерзенний. Залишаючи заражені місця, не беруть із собою ні їжі, ні води, ні бочок бензину - тільки п'ять каністр дезинфектанта та дві дошки для серфінгу. Заразившись від дівчинки, героїня не каже про це нікому, інфікуючи інших. Зараженого товариша кинути потрібно неодмінно ві сні, щоб не травмувати свою дитячу психіку. І так далі.
Ідіотський розвиток сюжету гармонійно доповнюють дерев'яні актори. Головний поганець Брайан (Кріс Пайн) старанно грає безбаштового зірвиголову, але виходить погано. Відразу видно, що до вісімнадцяти років він ріс у шановній єврейській родині, грав на скрипці та учився на адвоката або зубного лікаря. Пригожий братан Брайана є такою тупою вівцею, що постійно чесалися руки, так і хотілося вмазати по цій огидній пиці. А дівчиська навіть жодного разу не показали цицьки, що є зовсім неприпустимою розкішшю для такого ідіотського фільму. Могли б хоч цицьками привабити. Ан не склалося, рейтинг PG-13 не велить.
Що саме образливе, згадані в заголовку фільму носії пекельного вірусу не оживають після смерті й не носяться з моторошним уханням по вулицях, налипаючи на машини як мухи. Навпаки - сумирно лежать собі в ліжечках і смердять. Мертві. І це, звичайно, дратує. Та й трупів за весь фільм показали рівно два.
У цілому, фільм «Носії» - неабияке гівно. Такий «Параграф 78. Частина 1» на американський лад. Режисерам - братам Пасторам - однозначний незалік.
