Фільм «Люблю тебе, чувак» - чергова ненав'язлива американська комедія з акторами коміками - Полом Раддом і Джейсоном Сігелом, ненав'язлива настільки, що незрозуміло взагалі, навіщо її знімали.
Сюжет простий - у дорослого «хлопця» Пітера немає друга, все життя герой спілкується тільки з жінками. Але от яка ситуація - надумав він одружитися, а свідка на весілля немає. Тоді Пітер починає шукати собі друга-чоловіка методом «тика», проб і помилок. Знаходить якогось Сідні й «починає з ним дружити».
І ось тут здивуванню немає межі - чоловіча дружба показана з боку розмов про секс, грою в покер, розпивання пива і т.д. Невже чоловіки дружать саме так? Банально й часом пішло? Вірити в це не хочеться, та й дивитися не дуже приємно.
Дружба Сідні й Піта, втім, більш щиросердечна. Проте, щоб ось так дуріти з кимсь під музику, зображувати музикантів, треба досить давно знати один одного. Така дружба за п'ять хвилин не клеїться. А в хлопців склалося якось швидко й неприродно.
Зрозуміло, що Америка країна дивна, але адже всім відомо, що легше всього знайти друга в дитинстві, а з віком знайти справжню дружбу не менш важко, ніж кохання. Адже з роками не так просто вже довіряти першому зустрічному, та й почуття притупилися, загалом, розбірливість заважає. А тут прямо-таки чудо: два сорокалітніх мужики без зайвих слів і питань стали просто не розлий вода. Є в цьому щось ненормальне.
При звичайному комедійному сюжеті комедією у фільмі й не пахне. Навіть Пол Радд не витягнув фільм. Актори не грають взагалі, а над головною героїнею хочеться просто сісти й заплакати - настільки в неї рідке й тонке волосся й настільки вона ніяка акторка.
Загалом, фільм абсолютно ні про що. Відчувається, не з душею знімали, а так - на відвали...
