Третього дня подивився фільм 2005 року під назвою “Flightplan”, він же Гоша, він же Гога, він же «План польоту», він же «Ілюзія польоту» у розумному перекладі наших грамотних фахівців. У фільмі знялася Джоді Фостер, і вже за одне це його варто було подивитися. Більше того, мова там йшла про літаки, і за це його теж варто було подивитися. Всім зрозуміло, що фільм про літаки - це круто. Хоча є прикрі виключення типу «Змії на борті». Крім того, на цей фільм я дивився відмінний трейлер на каналі « Ентер-Фільм», і вже за трейлер його потрібно було подивитися втретє так точно. Хоча він, трейлер, і навівав деякі сумніви.
Дуже він був схожий на купу інших фільмів. «Ігри розуму», «Криваві жнива», «Машиніст», «Сутінок розуму», «Секретне вікно» і так далі. З основною думкою, яка з'являється десь наприкінці фільму, що насправді все зовсім не так, і один з персонажів взагалі не існує в природі, а просто так - дим, міраж, фікція... нісенітниця цих злощасних демократів.
Загалом, були побоювання. Гарна новина - їм не призначене було збутися. Погана новина - призначено було збутися іншим побоюванням.
Ну, спочатку трошки про те, про що там, власно. Ну, після смерті чоловіка мамашка з донею летять в Америку з Берліна. Над Атлантикою вони обидві засипають, а коли мамаша прокидається через три години, виявляється, що її донька безвісти зникла... І що набагато більш дивно, ніхто не пам'ятає, що вона _взагалі_ була.
Ну, ось така от зав'язка. Одночасно похмуро й передбачувано. Похмуро тому, що мамашу грає все-таки Джоді Фостер, а вона - чудова акторка. Хоча в кадрі й виглядала сильно пристарілою. Плюс до цього, операторську роботу у фільмі оцінюю як гарну - чисто як у фільмі “Panic Room” з тієї ж Фостер у головній ролі. Такі ж плавні проїзди камери й дикі повороти. Прикольно. А передбачувано тому, що всю першу половину фільму створюється потужне враження вторинності. Ну, було все це, було, було...
Але потім все виявилося ще раз зовсім не так, як передбачалося на початку, і навіть у середині. І це було цікаво. І навіть часом захоплююче. І Шон Бін у ролі капітана літака (начебто «Боінг-777», але не до кінця впевнений) теж виглядав могутньо й солідно. І хлопець із невимовним прізвищем Сасгаард у ролі головного поганця теж відіграв. Але от... розумієте...
Невірогідність. Це навіть гірше, ніж «тупість». Тупість у фільмі можна пробачити. Тих же «Змій на борті» можна, зчепивши зуби, подивитися. А закінчені мазохісти навіть, напевно, одержать задоволення. Навіть «Не народися вродливою» можна подивитися. Навіть концерт групи «Корні».
А от Пилипа Кіркорова й фільм «План польоту» дивитися не можна, навіть стисши зуби, і стисши кулаки. Тому що - от не віриться, що Пилип справді співає. І так само не віриться, що фільм - це дійсно фільм, а не набір тупих помилок і дір у сюжеті, а-ля «бог з машини» і «рояль із кущів».
Увага, спойлери! (режим зануди включений)
Яким чином, ніхто з 400 пасажирів літака не помітив маленької дівчинки? Вони, треба думати, все одночасно заснули, або так само одночасно відвернулися. У різні боки. Або займалися колективним аутотренінгом «ми не бачимо цієї дівчинки, ми її не бачимо». Або як?
Точно також ні стюард, ні стюардеси її не помітили.
Найголовніше: як терористи могли покладатися на такі випадки? Як вони могли передбачати, що ніхто з пасажирів і команди не помітить доньки Кайл? Як вони могли знати, що вони зайдуть у літак найпершими й займуть місця в глибині салону? Звідки вони могли припускати, що Кайл і Джулія відразу ж заснуть? Як у них вийшло перевезти Джулію в продуктовому візку з пасажирського салону у хвості в самий ніс, і ніхто нічого не помітив? Звідки Кайл виявила такі пізнання в побудові літака? Вона проектувальник двигунів, звідки вона була в курсі, який штекер куди встромляти, коли відрубала на борті електрику? Звідки Кайл знала, що переділка в носі літака витримає вибух бомби? Звідки вона знала, що крім двох брусків C4 на носі, на літаку більше не встановлено вибухівки? Чому, нерухомо лежачи кілька годин у неопалюваному відсіку на висоті 11 000 метрів, Джулія не змерзла на смерть?
Загадки, загадки...люблю загадки! - як казав Ікі в гарному фільмі «51 Штат» (правильний переклад, звичайно!). Тільки такі загадки я не люблю, тому що це не загадки, а суть роялі в кущах, їжачок у тумані й дупа за рогом. Фігня, загалом.
(режим зануди виключений)
І нічого це не занудство, багато з людей теж цими питаннями задавалися (див. наприклад, форум на imdb.com).
І, звичайно, як і заведено професіоналам, наші перекладачі працьовито згладили багато нерівностей і незрозумілі глюки сюжету. І Кайл у них стала не проектувальником двигунів (propulsion engineer), а конструктором літака (а конструктор, звичайно, повинен знати про свій літак усе). І Карсон став не маршалом (air marshal), що призначається на кожний рейс довільно, а начальником служби безпеки, який і справді може творити на своєму літаку все що завгодно. Ну й про назву теж уже було сказано.
Вердикт суду суворий, але справедливий: якщо робити нема чого, і думати лінь, подивитися можна. Якщо дивитися вдумливо - нижче всілякої критики. Хоча знято, так, хоробро, і Джоді грає непогано. Але «Кімната страху» однаково була набагато краще.
От.
