І от - встав прямо з ранку дивитися фільм «Штольня», тому що він теж приплив до мене в мега-якості й навіть із двома звуковими доріжками - російською й українською. Ну, я свою країну люблю, тому включив відразу з українською доріжкою. Хвилин через десять виключив і перейшов на російську - це тому, що я хоча й люблю країну, але себе люблю значно більше, а український молодіжний сленг у поданні режисера Кобильчука - це не для слабонервових, навіть я, хоч і сильнонервовий, довго не витримав.