Ось скачав якось багато всіляких рецензій на фільм «Револьвер» режисера Гая Річі. Це який автор таких мега-картин як «Спиздили» і «Карти, гроші, два ствола». Рецензії, як це в них прийняте, нічого не пояснювали, але дружно сходилися в думці, що - так..... Щось у цьому є.
А до того ж приїхала недавно з Києва Оксі, подзвонила мені на предмет зустрічі. А я такий - коли дзвонить Оксі на предмет зустрічі, я відразу все кидаю й біжу зустрічатися. Звичка, нічого не поробиш.
Походили, погуляли, побалакали про різне, поділилися про всяке. Ну й наприкінці вона мене запитала, чи дивився я «Револьвер». Я його не дивився. Тоді Оксі мені сильно порекомендувала його подивитися, і сказала, що він моторошно філософський. І в той же день виїхала назад у Київ, дивитися інші філософські фільми.
Філософського фільму від режисера Гая Річі я не чекав. У мене він міцно асоціюється зі стріляниною, злісними лондонськими мафіозі, які згодовують своїх ворогів свиням, кровищей в усі сторони й на цьому тлі прикольними пригодами різних молодих бельбасів. Такі сюжетні рамки мене не бентежать анітрошки, а навпаки - дуже навіть улаштовують. До чого режисерові Річі пускатися у філософію - було не зовсім зрозуміло.
Почав дивитися фільм. У фільмі багато незрозумілого - постійні монологи головного героя із самим собою, огидна якість поганої екранної копії, відчого сильно пропадає бажання дивитися цю капость далі, і взагалі мало кровищи й багато зауму.
Проте, був присутній і ряд позитивних моментів - прикольні флешбеки, анімаційні вставки й цікаві кути зйомок - взагалі цікава робота монтажера й оператора. Ну й через них - самого Гая Річі. Майстерність зросла, так.
Поки догледів до половини, відчув - голова пухне. Незважаючи на загальну опухлість голови, відчув - фільма нічого так. Із забабахом. Відклав огляд до наступного дня. На сьогодні, значить.
Друга половина фільму різко відрізняється від першої. Забабахів стає значно більше, причому в такій кількості вони вже не розчулюють, а напружують, загальна кількість прийнятого сценаристом і оператором у компанії з монтажером грибів-поганок перевалює за п'ять кіло на брата, внаслідок чого сюжет здобуває все більшу й більшу відмороженність, і зрештою закінчується на взагалі ні чорта не зрозумілій ноті.
Виключив і хвилин п'ять сидів з тупим вираженням на обличчі. Потім спохватився й виправив. Але осад залишився.
І адже найсумніше, що потенціал у фільму є. Відмінна сцена пограбування китайців, чудова сцена із шахами, сцена із пробиванням головою лобового скла, просто бомбовий Утилізатор - епізоди з його участю кращі у фільмі - адже можна було це скріпити нормальним осудним сюжетом, а не грибними випарами навпіл з перегаром. Напевно можна. Але не склалося.
Режисер Гай Річі дуже розчарував. Не дотягає взагалі ні до чого, маячня рідкісна. Вирок - мочити без розмов.
