Ну, я - того-цього... Подивився-таки «живу класику й канонічний вампірячий ужастик» - онєме-повнометражку «Мисливець на вампірів Ді». Це який найперший, 1985 року виготовлення. З перегляду виніс стійке переконання, що більше я аніме старше 2000 року дивитися не буду взагалі ніколи.
А от вчора ще одна ілюзія розсіялася. Я чесно думав, що онєме “Weiss Kreuz” (ака «Білий хрест») - це такий ацький твір мистецтва, що прямо маст-сі. І страшно хотів його подивитися. А тут саме приспів добряга joeBlade зі своїм півторамегабітним каналом, і скачав мені пару серій на апробацію. Який же був мій подив, коли довгоочікуваний «Хрест» виявився сірим і сумовитим гівном, що за картинкою, що за реалізацією глибокого задуму. А все чому? Тому що вийшов серіал в 1998 році. Необхідно замислитися.
Але повернемося до наших вампірів. Тут варто згадати, що як перший фільм про Ді, так і друга екранізація 2001 року - вони з'явилися не аби як, а були поставлені ха творами громадянина Хідеюкі Кікучі. Твори, треба сказати, винятково похмурі й суворі. На російську поки що не перекладалися, тільки на англійську поки перевели п'ять перших романів про Ді (це із загальної кількості в сімнадцять романів). Нелегку працю взяло на себе видавництво Dark Horse Press, дочірня фірма коміксової компанії Dark Horse Comics, яка, у свою чергу, відома нам публікацією шедеврів Френка Міллера «300» і «Місто Гріхів».
І знову вертаючись до вампірів. У першому фільмі про Ді описувалися події першої книги товариша Кікучі, у другому фільмі - зміст третьої. Розповідається, відповідно, про зовсім різні речі й різні події. Тому досить дивно, що анімешники ці дві речі постійно порівнюють, тому що спільного між ними - тільки головний герой у крислатому капелюсі й чорному плащі (судячи з усього, без характерної підбивки).
Отже, в оригінальному фільмі розповідається про те, як якусь дівчину вкусив вампір, і вона наймає спеціально навченого мисливця, щоб він захистив її від цього вампіра, а в ідеалі й зовсім - вбив його. Мисливець погоджується, і, після довгих старань, вампіра все-таки вбиває. Після чого їде в сонячний захід.
Справа, тим часом, відбувається в якомусь постапокаліптичному майбутньому, де мирно сусідять вампіри й коні-кіборги, срібні хрести й лазерні пушки. Досить смачно й багатообіцяюче, але, на жаль, дуже слабко реалізовано в самому фільмі.
Графіка, чесно сказати, взагалі ніяка. Зрозуміло, що в 2007 трохи інші стандарти малювання, ніж в 1985, але однаково, навіть із знижкою на це - погано й неякісно. Он, подивіться «Навсікаю» і порівняйте. А різниця в часі між ними невелика, між іншим. Воно й зрозуміло, гроші під проект були виділені дуже скромні, що неабияк недодало фільму всього.
Але й сам сюжет теж ні на що не здатний. Персонажі не прописані в принципі, всі якісь дерев'яні, крутіше за самого Ді. Головний вампір - взагалі ніякий, сивенький ожирілий старикан. Де там люта злість і вікова хитрість? Немає там такого. Монстри якісь дурні, лякають нестрашно. Головна героїня чомусь бігає в сукні, з-під якої постійно блискають трусики. Це, мабуть, єдиний момент, який радує, у всьому фільмі.
Але інше! За фільм Ді забрідає в неприступний замок графа-вампіра як мінімум три рази, причому два з них - не зрозумій навіщо. Замок при цьому схожий не на себе самого, а на якийсь віварій, всюди повзає й ворушиться якась липка мерзенність, а навколо літають смішного вигляду мутанти. Неясна роль круглоголової вампірши в тому, що відбувається - вона взагалі хто така й звідки? Ну й наостанок: чому Доріс не перетворилася у вампіра, хоча її вкусив вампір, і вона цього страшно боялася?
Питань багато, одним словом, а відповідей - навпаки. Погано знята, затягнута (біг дівчиська на самому початку триває хвилини дві - навіщо?), огидно намальована бодяга. Взагалі нікому не пораджу, навіть ворогові.
А от “D: Bloodlust” 2001 року - зовсім інший коленкор! Відразу видно, що коштів на нього не пошкодували, у виробництво вбухали неміряну кількість грошей, починаючи з відмінного зарисовування (3D фічі були ще тоді не сильно поширені, а так все відмінно) і закінчуючи симфонічним оркестром, який награє саундтрек. Круто, круто, переглянув ще раз - мультик за шість останніх років гірше не став. Хоча, як тепер стає зрозуміло, ряд епізодів був тут запозичений з першого мультику (типу замка на початку або Лівій руці, люто засмоктуючого всяке).
Звичайно, може постати питання про відповідність оригінальному твору (див. товариш Кікучі). Відповідаю: до оригінального літературного твору, що перший, що другий мультик мають вкрай слабке відношення. Наприклад, брати Маркуси за книгою захоплено гвалтували Лейлу, чогось одержували несказанне задоволення. Та й взагалі - розходжень, я б сказав більше, ніж подібності. Що, зрозуміло, не зменшує достоїнств мультика.
Питання про відповідності до оригіналу - воно взагалі, на мій погляд, дивне. Он на відомому сайті про аніме давно йде рубання з серіалу “Claymore”. Знавці б'ють себе п'ятою в груди й кричать, що MadHouse забив великий міцний болт на оригінальну мангу, і взявся складати свою історію, внаслідок чого вона, історія, повністю злилася й засмітнилася. І тому дивитися серіал їм вже майже огидно. Ну я навіть не знаю. Як на мене - відмінне онєме, грамотно побудоване, з міцним сюжетом і відмінним малюванням. Це все тому, що я оригіналу не читав. Тому я не виголошую палких промов, що «тут все не так, як насправді!» І нічого, живу собі спокійно.
В черговий раз вертаючись до теми замітки, хочеться повторити - варіант «Мисливець на вампірів Ді» 1985 - на мій погляд, відстій. А варіант 2001 року - «Мисливець на вампірів Ді: Спрага крові» - відмінний фільм, рекомендую настійно.
