Про фільм «Прогулянка висотою» Роберта Земекіса
Пропонуємо до прочитання цікаву статтю про створення фільму «Прогулянка висотою», який вийде в кінотеатрах України і РФ з 8 жовтня:
Дванадцять людей ступили на Місяць, і тільки одна людина коли-небудь ступала у порожнечу між вежами Всесвітнього торгового центру.
Роберт Земекіс, режисер таких шедеврів як «Форрест Гамп», «Вигнанець» і «Назад в майбутнє», знову використовує передові технології на користь емоційності історії.
«Прогулянка висотою» – це справжнє кіно для великого екрану, яке завдяки інноваційній фотореалістичній технології та магії IMAX® 3D надає кіноманам можливість пережити відчуття досягнення хмар.
«Прогулянка висотою» – рідкісне ігрове кіно та, на додачу, – неймовірна, але правдива історія. Це фільм, якого глядачі ще ніколи не бачили, любовний лист до Парижа та Нью-Йорка 70-х років, та, насамперед, це – любовний лист до веж-близнюків Всесвітнього торгового центру.
TriStar Pictures разом з LStar Capital представляє фільм «Прогулянка висотою» виробництва Imagemovers. У ролях: Джозеф Гордон-Левітт, Бен Кінгслі, Шарлотта Ле Бон, Джеймс Бедж Дейл. Режисер: Роберт Земекіс. Продюсери: Стів Старкі, Роберт Земекіс і Джек Репк. Сценарій: Роберт Земекіс та Крістофер Браун на основі книги Філіпа Петті «Дотягнутися до хмар».
ПРО ФІЛЬМ
7 серпня 1974 року – за день до того, як Річард Ніксон оголосив, що йде у відставку – Філіп Петті, французький повітряний гімнаст здивував Нью-Йорк, пройшовши по канату, натягнутому між хмарочосами-близнюками майже завершеного Всесвітнього торгового центру. Перехожі без зайвих вагань зупинялись та дивилися вгору. Вони бачили неможливе: людина танцює високо в небі, здавалося б, у повітрі. Тепер, сорок років потому, Земекіс – один з найдосвідченіших режисерів у використанні технології на користь емоційності історії – пропонує глядачам пережити історію Петті його очима.
Коли я вперше почув цю історію, я подумав: «Боже мій! По-перше, цей фільм треба зняти за будь-яких обставин, а по-друге, ця історія повинна бути представлена тільки в 3D, – пояснює Земекіс. – Коли ви спостерігаєте за канатоходцем, ви завжди маєте дивитися вгору. Ви ніколи не дізнаєтесь, як це – бути на тому канаті. Наш фільм розповідає історію Петті, та ми ставимо вас на канат поруч з ним, а технологія 3D зробить фільм видовищним і дуже емоційним.
Фільм розкаже не тільки, ким був Петті і як врешті-решт він опинився на тому самому канаті, а й також вперше представить кадри самої прогулянки висотою – не тільки з перспективи глядача, а й очима самого Петті.
Єдине документальне свідчення тої прогулянки – це багато фотографій, – пояснює Джозеф Гордон-Левітт, який грає Петті у фільмі Земекіса. – Фотографії – неймовірні, але зовсім інша річ бачити на власні очі та відчувати, як усе відбувалося.
Земекіс залучив Петті до закадрової оповіді в деяких епізодах, аби додати більш глибинного розуміння того, що відбувається в його голові під час ходьби по канату.
Проект був особливо важким та цікавим для керівника візуальних ефектів: потрібно було створити з нуля Нью-Йорк 1974 року з висоти тисячі футів між двома будівлями, яких вже не існує.
Ми повинні були створити все: від фойє Всесвітнього торгового центру до центру Нью-Йорка 1974-го року. Сценографічний відділ побудував гігантській сцену – дах однієї з веж. Це було неймовірно круто, величезний знімальний майданчик, але місто навколо нього, туман між вежами, самі вежі – все мало бути створено повністю за допомогою цифрової графіки, спираючись на фото-референси. Тих будівель вже, на жаль, не існує, але треба було створити їх на 1000% реальними, адже вони – емоційне серце фільму.
говорить Кевін Бейллі, керівник візуальних ефектів
Вежі присутній у фільмі в якості персонажів.
додає Земекіс
Звичайно, фільм не був би можливим без Філіпа Петті, який відмічає, що стрічка досить точно зображує його досвід.
Мушу зізнатися, що був мов на голках не тільки під час сцени самої прогулянки, але й увесь фільм. Побачивши стрічку в IMAX 3D, я перенісся в той серпневий день 1974-го року. Це моя історія, я знаю, як вона закінчується – і все ж я потай думав: «Сподіваюся, у цих хлопців все вийде!».
Петті говорить, що історія виходить за межі ходьби по канату і стає універсальною, надихаючою, оскільки це історія художника, який виливає серце і душу в свою роботу.
КАСТИНГ ДЖОЗЕФА ГОРДОНА ЛЕВІТТА ТА НАВЧАННЯ ХОДЬБІ ПО КАНАТУ
Спеціально для виконання головної ролі у фільмі – Філіпа Петті – Джозеф Гордон-Левітт навчився ходити по канату. Кращого вчителя годі й було уявити – його вчив сам Філіп Петті.
Я провів вісім днів поспіль з Філіпом один на один, – говорить Левітт. – Він вчив мене не лише, як ходити по канату. Для Філіпа, балансування на канаті – метафора всього його життя та творчості.
Мені вдалося навчити його ходити по канату», – говорить Петті. – Я проводив приватні заняття, дуже виснажливі, вони тривали з 9 ранку до 5 вечора щодня. Перерви тільки на тридцять секунд. Ми почали з лінії на підлозі, і вже під кінець навчання він ходив по 30-футовому канаті на висоті сім футів.
Актори завжди щось вивчають, щоб підготуватися до своєї ролі, але Джо вийшов на інший рівень, – говорить Стів Старкі. – Він спромігся пройти по канату, натягнутому через весь знімальний майданчик. Знімальна команда влаштувала йому овації.
Найголовніше було донести історію Філіпа, яку він розповідає, йдучи канатом: ви можете втілити будь-яку свою мрію. Ви можете створити неможливо. Ось що таке магія, ось що таке мистецтво.
говорить Левітт
Джозеф Гордон-Левітт також мав вивчити репліки французькою мовою, а потім багато рядків англійською мовою з яскраво вираженим паризьким акцентом Філіпа Петті. Він працював з мовознавцями та спеціалістами з діалектів, аби оволодіти французькою та англійською з французьким акцентом. На додачу до експертів з мовних питань, йому допомагали його франкомовні колеги – Клеман Сібоні, Домбой, і франко-канадська акторка Шарлотта Ле Бон.
Ми допомагали йому опанувати мову, але він досить добре розмовляв французькою ще до роботи над фільмом, – говорить Шарлотта Ле Бон. – Він дійсно любить французьку культуру. Він знає так багато про французьку поезію – більше за мене!
Сам Петті каже, що під час його навчань один на один з Джозефом Гордоном-Левіттом, актор навчився набагато більшому, ніж просто ходити по канату.
Боб Земекіс пізніше сказав мені: «Я маю тобі дещо розповісти. Окрім навчання ходьби по канату, знаєш що Джо робив під час твоїх майстер-класів? Він вивчав тебе. Твою манірність, твій акцент, твоє безумство ... і тепер ти можеш побачити це у фільмі». І я можу! Мені нічого сказати про цей фільм, окрім компліментів.
АКТОРИ ДРУГОРЯДНИХ РОЛЕЙ
Оскарівський лауреат Бен Кінгслі грає Папу Руді, наставника Петті, який навчив його ходінню по канату.
Трупа Оманковські – чудовий колектив, – відзначає Кінгслі. – Вони були сім'єю - батько і мати. Дружина була прекрасною акробаткою і дуже досвідченою в інших галузях, а його сини – канатоходцями.
Він керував своєю трупою залізною рукою, – говорить Земекіс про Папу Руді. – Цей персонаж - дивний хлопець. Він був чехом, але жив у Парижі і говорив багатьма мовами. Неймовірний персонаж і серу Бену вдалося його втілити.
говорить Земекіс про Папу Руді
Франко-канадська актриса Шарлотта Ле Бон грає роль Енні, подружку Філіпа.
Вона – спільниця Філіпа, – пояснює Шарлотта. – Він розповідає їй про свою мрію, і вона закохується в його мрію і в нього. Вона – дуже важлива для Філіпа, він потребує її, коли почувається вразливим.
Шарлотта працювала на телебаченні та знімалася в кіно у Франції протягом багатьох років», – говорить Земекіс. «Вона - чудова актриса, ідеально підходить на цю роль, а також надзвичайно допомогла нам вдосконалити нашу французьку – зрештою, це її перша мова.
Джеймс Бедж Дейл постає у ролі Жана-П'єра, продавця, що допомагає хлопцям перетворити мрію на реальність.
Він – балакучий ньюйорківець, – говорить Дейл. – Якщо він зможе порозумітися з командою Філіпа, то він стане їм у пригоді. Філіп і його приятелі шукають людей в Нью-Йорку, які проведуть їх всередину будівлі.
Крім того, другорядні ролі виконують Клеман Сібоні (Жан-Луї) і Сезар Домбой (Жан-Франсуа/Джефф), два компаньйони Петті, що приїжджають з Франції, щоб допомогти йому здійснити задумане.
Жан-Луї став близьким другом Філіпа протягом п'яти або шести років, – говорить Сібоні. – Ось чому він єдиний, хто може говорити з Філіпом так, як він це робить. Філіп – трохи божевільний, а Жан-Луї – дуже відповідальний і обдумує вчинки. Він намагається повернути Філіпа з небес на землю, але при цьому він хоче, щоб авантюра вдалася.
Домбой каже, що, на відміну від напористого Жана-Луї, Джефф більш спокійний.
Боб сказав мені, що важливим для характеру Джеффа є його справжня невинність, він не цинічний та не ставиться зі скепсисом до задуму.
Перетнувши океан, Петті знаходить останніх трьох членів команди: Бен Шварц у ролі Альберта, Бенедікт Семюель у ролі Давида та Стів Валентайн у ролі Баррі Грінхауса. Давід та Альберт з’являються у фільмі разом і, за словами Самюеля, між ними та Петті існує взаємна недовіра, але команді Петті ні до кого більше звернутися.
ВІДТВОРЕННЯ ВСЕСВІТНОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО ЦЕНТРУ
Звичайно, ми не могли знімати між двома вежами Всесвітнього торгового центру, оскільки, на жаль, вони більше не існують, але ми були в змозі відтворити їх, віддаючи шану цим будівлям.
говорить Джозеф Гордон-Левітт
Відтворення веж стало викликом для художника Наомі Шохан та керівника візуальних ефектів Кевіна Бейллі. Зрештою, їхня робота – це поєднання надзвичайно великих декорації та комп’ютерної графіки.
Спираючись на оригінальні креслення Торгового центру, Шохан спроектувала та побудувала величезний кут Південної вежі (40 на 60 футів), де відбувається значна частина подій. Хоча творці фільму мали б знімати і з Північної вежі, їм вистачило і одного кута, оскільки башти є дзеркальним відображенням одна одної.
По суті Шохна та її команда відтворили одну чверть даху Торгового центру (200x200). Відтворити решту даху, вежі та Нью-Йорку 1974-го року, який видно з висоти у 1400 футів, допомогли Бейллі та його команда з візуальних ефектів.
Бейллі та його команда мали доступ до оригінальних креслень кожної підлоги в Всесвітньому торговому центрі, а також безліч фото-референсів. Тим не менш, він і його команда зіткнулася з несподіваною проблемою.
Дуже важко зробити так, аби вежа виглядала реалістично, – говорить Бейллі. – Геометрично це проста будівля з прямими лініями, але якщо ви її побудуєте досконалою, вона буде виглядати як підробка. Ми мали побудувати все, а потім з'ясувати, що потрібно трохи зіпсувати –незначні зміщення між панелями. Ми також створили близько 30 поверхів інтер'єру, тож, якщо ви подивитесь уважно, то побачити столи та стільці всередині.
Ще більш складним завданням виявилось відтворення точної версії Нью-Йорка в 1974 році з висоти 1400 футів. Для довідки Бейллі і його команда використовували будь-які свідчення того часу: від зображень в Інтернеті до архівних фотографій в книгах і бібліотеках та оригінальних креслень. Команда Бейлі підраховувала виміри кожної будівлі, щоб зробити їх більш точними копіями.
Зрештою, відтворити структуру міста та веж вдалося за допомогою команди в 15 чоловік протягом трьох місяців, після чого команда з більш ніж 100 художників впродовж п'яти місяців інтегрувала цифровий світ у кадри з зеленим екраном зі знімального майданчика.
ВІЗУАЛЬНІ ЕФЕКТИ
Прості речі на канаті Джо робив сам, це було дивовижно, – розповідає Бейллі. –Для деяких більш складних трюків, наприклад, коли він лягає, або коли тримає шест за спиною, канат був розташований на зеленому сталевому брусі, довжиною в 20 футів. Якщо подивитись на відзняті кадри, то він йде по 6-дюймовій дошці, посередині якої знаходиться канат. Але якщо видалити все зелене – він просто стоїть на канаті.
Звичайно, в реальному житті Філіп Петті готувався роками до виконання свого трюку, у Джозефа Гордона-Левітта було лише вісім днів. Деякі технічні рухи на канаті були поза межами його можливостей. Для таких випадків автори фільму найняли двійника – Джейда Кіндара-Мартіна, який є одним з найбільш досвідчених канатоходців в країні, людина, що одружилася на канаті і яку, за щасливим збігом обставин, навчав Руді Оманковські молодший, син Папи Руді, що тренував Філіпа Петті.
Візуальні ефекти використовували, щоб зробити Кіндара-Мартіна схожим на Джозефа Гордона-Левітта.
Були дійсно складні трюки, які під силу тільки справжньому канатоходцю, – говорить Бейлі. – Який би талановитий Джо не був, ці трюки він зробити не в змозі. Отже їх виконував дублер, а ми змінювали обличчя. Ми просканували обличчя Джо в 43 різних позах, щоб записати всі рухи м'язів, на які здатне його обличчя. Ми змогли імітувати вигляд сконцентрованості та рішучості, яка була на обличчі у Джо під час виконання трюку.
