Новини про фільмЗодіак (2007)

Британська письменниця та сценаристка Дж.К. Роулінг поділилася п'ятіркою своїх улюблених фільмів, які вона рекомендує до перегляду на карантині.

Десять років тому на екрани вийшли «Трансформери», «Гаррі Поттер і орден Фенікса» і «Спокута». Які ще з їх одноліток нам запам'яталися?

Вчора перед сном подивився непоганий DVDRip фільми «Зодіак» (Zodiac). Тому що в Америці він вийшов ще в березні, у Росії виходить у прокат завтра. А коли в нас - це взагалі невідомо.

Режисером фільми виступив відомий дядько Девід Фінчер, автор таких досить знаменитих і навіть почасти культових фільмів як «Бійцівський клуб», «Кімната страху», «Сім» і інших. Власно, тому й подивився - позначалася впевненість, що старий кінь Фінчер борозни не зіпсує.

Із сюжетом фільму взагалі все непросто, він, як це зараз модно, заснований на реальних подіях. Тобто насправді в 60-70х роках ХХ століття в Сан-Франциско орудував маніяк на прізвисько Зодіак. Він убивав людей і надсилав докладні листи зі звітами в редакції місцевих газет. Писав спеціальним шифром, уміло плутав сліди - донині з точністю сказати, хто він був такий, не вдається. Хоча, звичайно, робляться різні спроби.

Так, наприклад, аж в 1971 році Том Хенсон зняв фільм за мотивами. Мотиви були дуже ясні - Зодіак був у самому розквіті сил, він писав знущальні листи, де обзивав поліцейських всіляко, майстерно тікав від переслідувань, загалом, веселився як міг. В 2005 році вийшло аж два фільми - “The Zodiac” і “Zodiac Killer” на аналогічну тему. І от, в 2007 камрад Фінчер вирішив ще раз розкрити популярну тему. І зняв чергову версію історії знаменитого вбивці.

Ну, всі попередні «Зодіаки» я не дивився, дивився тільки цей. І що можу сказати - не сподобалося. Причому не сподобалося практично все. Ну, по-перше, так званий розвиток так званого сюжету. Ось злий маніяччина Зодіак убив двох, ось ще двох, ось ще одного бідного таксиста, ось чомусь не вбив матір з дитиною, хоча збирався, ось не підірвав автобус зі школярами, хоча обіцяв, ось він взагалі затаївся на шість років, а ось знову з'явився, але чогось нікого не вбив.

А ось відважний карикатурист Роберт Грейсміт, який працює в газеті, до якої Зодіак надсилав свої листи, які писав після того, як вбив двох, потім ще двох, потім ще одного бідного таксиста, а потім затаївся, після чого знову почав писати листи, хоча це вже було нікому нецікаво.

А ось пухкий поліцейський Девід Тоши, який то неохоче спілкується з Робертом, то розслідує справу цього мерзотника Зодіака, який вбив спочатку двох, потім ще двох, потім ще одного бідного таксиста, а після підступно затаївся, після чого знайти його стало зовсім неможливо.

І ще маса персонажів, які теж всі задіяні, ходять туди-сюди, розмовляють про всяке й намагаються знайти Зодіака, який спочатку вбив тих, потім цих, а потім пішов з торбами, і ніхто його з тих пір не бачив. На мій погляд, дві з половиною години фільму - просто ні про що.

Жанрова приналежність фільму взагалі визначається важко. Як правило, його позиціонують як драма/трилер, що не відповідає істині. Драми там в наявсності немає - не вважати ж драмою трудові будні Роберта-енд-Дейва? А трилера немає й поготів, тому що нема чому там нас трилліти. Тоб то, хвилювати й розбурхувати. Як це кажуть піонери (і особливо піонерки), «не вставляє». І навіть детективом це обізвати не вдається. Вже як я сподівався, що в останні хвилин тридцять все стане ясно, і нам скажуть, хто ж такий був цей таємничий Зодіак, але Фінчер і тут обдурив, нічого не розповів. Заперечать: так адже це нікому дотепер невідомо! Відповім: хто такий був Джек Різник, теж нікому невідомо. Що не завадило, скажемо, братам Коенам у своєму фільмі “From Hell” виразно викласти власне бачення даної проблеми й чітко показати нам злочинця - от він, дивіться!

Але товариш Фінчер цим не затурбувався, тому після фільму залишається питання, як у тому анекдоті: «тато, ти щас із ким розмовляв?» Для кого це все було показано, і з якою метою - залишається незрозумілим. Мистецтво заради мистецтва, чи що? Схоже на те.

І фірмових фінчерівських примочок у фільмі практично не спостерігається. От скажемо в «Бійцівському клубі» були прикольні прольоти камери зі сміттєвого бачка й уздовж стін. В «Кімнаті страху» (вже на що невибагливе кінце) були шикарні проїзди по кімнатах, дивилося відмінно. І так далі. Тут - нічого. В одному тільки епізоді якісь рядки з листів повзають по стінах поліцейського управління - і що? Для чого це? Знову неясно. І через це - смутно й сумно.

Ну й звірячих акторських робіт, за традицією, помічено теж не було. Наскільки гарні були парочки Нортон-Пітт в «Клубі», або Фрімен-Пітт в «Сім», настільки сухо виглядають дуети Гілленхаал-Руффало. На Гілленхаала я взагалі після "Горбатої гори" і "Морпехів" дивитися не можу, даний товариш вміє майстерно зображувати всього одну емоцію - скривджений погляд побитого пса. Даремно, ох даремно в цей фільм Бреда не покликали, без нього, я дивлюся, у Фінчера погано виходить. Тільки Роберт Дауні-Молодший вніс якусь різноманітність, я вже вирішив, що він і є головний злочинець, дуже вже колоритний персонаж, але й ця надія теж не виправдалася. Шкода, шкода.

До загальної картини вкрай вдало вписав кульгавий і косий переклад. Протягом фільму деякі речі дивували (типу того, як детектива спочатку назвали Тоши, потім Тоскі, потім і зовсім Тошином, а художника - спочатку Грейсмітом, потім Грейслендом), а от у фінальних титрах пішов вже справжній феєричний запал! Фразу “Paul Avery passed away on December 10, 200 of pulmonary emphysema. His ashes were scattered by his family in San Francisco Bay” (Пол Ейвері помер 10 грудня 200 року від емфіземи легенів. Його порох був розвіяний членами його родини над затокою Сан-Франциско) наші мега-творці перевели як «Пол Ейвері помер від інсульту. Його статті й записи були продані на аукціоні Ebay». Це п'ять!

Від прочитаного вище може скластися враження, що фільм «Зодіак» - поганий. Рішуче заявляю - це не так, фільм аж ніяк не поганий. Він, як би це сказати, ремісничий. Зроблений якісно й добротно, але без натхнення, приблизно як скорсезівські «Відступники». І саме так тому особисто мені (особисто мені) дивитися його було нецікаво.

Піду подивлюся "Вантаж 200" з метою з'ясувати - у кого маніяки нажертіше, у нас або американців.