Фільми-дилогії - явище багато в чому рідке. Хоча б тому, що дотепер таких ми по суті й не бачили. Ну, от «Грайндхаус», який насувається - єдиний подібний твір від безсмертного тандема Тарантіно-Родрігес, та й то - очікується аж через чотири дні. До того ж, наші мега-красені вирішили, що не фіг показувати «Грайндхаус» повністю, набагато вірніше розбити його на два фільми й показувати окремо. А що там усілякі тарантіни та інші хотіли - кого це хвилює, нам адже видніше. Виродки, млин.
Але мова, власно, поки не про це. Мова про те, що значно раніше тарантінівського шедевра на нас звалилося таке вітчизняне чудо - фільм про Параграф 78. Спочатку, у лютому, вийшла перша частина, яка зібрала строго негативні відгуки. Зібрала, скажемо прямо, за діло. За це саме діло її строго попинав і я, зробивши це тут - http://kinofilms.com.ua/movie/3069/review. Але наприкінці властивої мені справедливої рецензії зробив висновок, що для складання повної картини варто подивитися й другу частину.
А тут вона саме й з'явилася - 29 березня. І я її подивився. І тепер готовий, тверезо й розмірено міркуючи, рукою генія написати різне про цей фільм.
Ну отож. Як ми вже знаємо, доля сімох спецназівців, засланих на інфіковану базу, склалася несолодко. На базі їх очікувала пара напівдохлих зомбі середнього ступеня важкості та декілька на вигляд здорових невідомих звіряток. А тут ще, під самий кінець операції, Доктор незрозуміло навіщо споров фігню й запустив червону сигнальну ракету, і евакуаційний вертоліт, який підлітав, дуже злякався й полетів геть від цього бісівського місця. І ось приблизно із цього моменту й починається фільм.
Очманілим спецназівцям повідомляється страшне: всі вони заражені страшним вірусом, і ніхто звідси не піде. Порятунку немає, і допомоги чекати немає звідки. Для синтезу антидота необхідна якась амінокислота, але її немає в наявності. Тому вся група вмре, побившись наостанок усмак у конвульсіях. І от після цих підбадьорюючих новин камрад Куценко й вимовляє свою рекламну фразу про «параграф 78 експедиційного уставу».
Група повинна самознищитися. Як це зробити? Можна по-простому, дочекатися автоматичної ліквідації бази й вибухнути разом з нею. Але не такі справжні російські мужики! (і тітки). Для більшої видовищності вони задумують зовсім інше - страшне російське єдиноборство, безглузде й нещадне, один на один у темних коридорах мертвої бази. А той, який залишиться останнім, зробить народний самурайський вчинок ака сеппуку. І решту фільму наші персонажі цим займаються, з'ясовуючи попутно всі свої таємниці й розставляючи жирні крапки над буквами «і.
Почнемо з гарного. Бойовка в цій частині зроблена чудово. Всі заявлені в численних й однакових як целулоїдні яйця-близнюки трейлерах тут присутні повною мірою - стрибки по стінах а-ля «Зе Мейтрікс», махання кулаками по колишнім дружнім мордасам, гарні польоти тіл у відкритому космосі, стрілянина чергами й одиночними - все як обіцялося, без обману. Екшн-складова, щось мляво артикулююча в першій частині, тут заявлена значно серйозніше - і це дивиться, млин! Виглядає винятково бадьоро, часом - ніякого порівняння з темним дурним «Думом» (хоча до «Резидента», на жаль, все-таки не дотягає :()
Відповідно, графіка, картинка - теж дуже на рівні. Оператор, хоча й не зовсім ще врятований від споконвічного операторського пороку (ака «труські руки»), але відважно з ним, пороком, бореться, від чого загалом все виглядає добре. Плюс розумне декораторське оформлення - база, хоча й дуже схожа на ті ж Олдувай і Вулик, але виглядає вражаюче й по-справжньому похмуро.
Звук теж непоганий, хоча й нічим особливим не виділяється. Ну, і на цьому спасибі. Гільзи справно дзенькають, порожні обойми вагомо бухаються об підлогу, постріли закладають вуха - нормально. Знову ж традиційно напартачили з голосами персонажів - часом ні фіга незрозуміло, що вони хотіли сказати, але із цим, загалом, змиритися можна.
Тепер про те, із чим миритися не хочеться - про погане. Якого в даній фільмі теж набралося порядно. Перший ляпас - він йде особовому складу. Тому що акторська гра знову практично ніяка. Ну, в цьому, звичайно, після першої частини було навіть якось непристойно сумніватися, але надії ж все-таки залишалися. Дарма вони це робили, актори як і раніше не стараються. Ряд моментів непоганий, сцена стрілянини Люби й Спама навіть десь чіпляє, але це - явно виключення. Куценко продовжує сипіти брутальності, Григорій Сиятвінда нерозумно гострить, Слава все-таки не витягає на Ріплі О'коннор, а похмура складка на чолі Вдовиченкова явно націлюється на роль периферійної мозкової звивини. Все як було, загалом.
Плюс ще... навіть не знаю, як це обізвати. Це навіть не зовсім продакт-плейсмент (про нього нижче), і навіть не зовсім камео. Це так...люте самомилування камрада Бахшиєва. Я розумію прагнення цього розумного продюсера й шановної людини ввічнити себе в цифрі й плівці. Але не можна ж так, слово честі! У першій частині особливо відпалювала сцена проходу на кораблі, у другий із цією справою зненацька стало легше - десь у середині фільму персонаж Юсупа вбив себе (не об стіну, але якісно), і по глядацькій аудиторії пролетів троєкратний крик радості.
Трохи попсувал настрій плейсмент пива «Бочкарьов» і сухариків із чіпсами, але оскільки робили вони це не особливо завзято, то й попсували його не сильно.
Плюс до всього, у ляпаси не можна не додати діалоги. Діалоги туплять «ніпадецкі», як тут було недавно помічено, повне враження, що вони писалися з англійського дослівника. Це теж не змінилося з першої частини й теж неабияк затьмарило загальне враження.
У підсумку маємо непогану другу частину при абсолютно безбарвній першій. Для складання враження про дилогію подивитися можна. Для безневинного вбивства зайвого часу - теж. Вирішуйте самі.
