Дон Реді: Ми всі тільки що
брали участь у расистській витівці!
Незабаром сюди для розслідування прибудуть
агенти ФБР. Нам потрібно терміново
продумати нашу легенду! Як щодо
такої: Денг напав на нас із
самурайським мечем, вогнегасником й
китайськими метальними зірочками?
Брент Гейдж: Звучить правдоподібно.
Як борг із минулого року за мною хвостом тягнеться звіт про фільм «Продавець» (The Goods: Live Hard, Sell Hard). Обрубуючи хвости безжалісно, відписуюся про фільм. Споконвічно мене навів на перегляд той факт, що за переклад його узявся ні хто інший, як Дмитро Гоблінович Пучков. На самі покази фільму я не потрапив, оскільки до Пітера їхати довго й дорого, але фільм закачав і відважно задивився в оригіналі.
Є в Америці дивна людина на ім’я Дон Реді. За професією він продавець старих автомобілів, у нього навіть візитка є, де так і написано «Дон Реді. Я продаю машини, підори». І от одного разу його наймають допомогти з розпродажем автомобілів у якомусь глухому каліфорнійському містечку. Як і слід було сподіватися, розпродаж виявляється непростим, і попутно Дон закохається в доньку свого роботодавця, посвариться з її нареченим, поб'є одного дурного корейця, розповість, як він убив свого друга за допомогою рюкзака з фаллоімітаторами, і зробить ще безліч відважних і дурних вчинків.
В цілому, завихрення сюжету мені нагадують про фільми Гая Річі, той же ураганний політ фантазії, хльосткі діалоги, чорний гумор і повна відсутність політкоректності. За наведений вище жарт про корейця Денга, суспільство американських японців подало на творців фільму в суд, вимагаючи забрати з картини нахабне знущання над національними меншостями. Не зовсім зрозуміло, щоправда, яке відношення житель Кореї має до живучих у США японців, але це, звичайно, дрібниці.
В цілому, сила фільму саме в діалогах. Творці встигли пройтися по всіх американських цінностях і стереотипах - гомосексуальний батько сімейства, рекламний ролик про рак яєчок, фотографії товстої дружини на столі співробітника, права розумово відсталих, участь дорослих бельбасів у хлопчачих поп-групах з ідіотськими назвами, негритянки-ангели, які співають матірні частівки - нікого не скривдили, всіх обіржали. За одне це фільм однозначно варто подивитися.
Актори в цілому радують. Головного негідника - власно Дона Реді грає Джеремі Півен (Jeremy Piven), незадовго до цього заснявшийся у фільмі «Рок-н-рольщик», де зіграв епізодичну роль промоутера Римського. Грає добре, за один-єдиний епізод з палінням у літаку йому можна дати «Оскара». Якого-небудь маленького, незначного. А за фразу при знайомстві «Мене звати Дон Реді, і в мене є вовна на яйцях» - ще одного. Може бути.
А Чарльз Непір, який грає божевільного ветерана Діка Льюістона, вийшов і зовсім шедеврально. Його постійний крик «Він вам про волю тлумачить, підори!» прекрасний. Як, втім, і всі інші крики.
До речі, епізодичну роль воскреслого Макдермотта зіграв один із продюсерів фільму - комік Уілл Феррелл. Він там такий весь у вусах, бачках, і трохи схожий на Рона Перельмана. Впізнати складно.
По суті, у злісних і гострих діалогах фільму криється і його слабість - у прокаті фільм провалився, зібравши при 10 мільйонах бюджету всього 15 мільйонів прибутку. Глибоко політкоректні американці не готові вислуховувати з екрана потоки майданної лайки й знущань над братами своїми меншими - неграми, китайцями й фаллоімітаторами. І тим більше їх романтичні душі не витримують лютого знущання над любов'ю, коли по ходу фільму мимохідь з'ясовується, що любов по суті – набридлива нудьга, а от гарячий секс - зовсім інша справа. У результаті картина одержала переважно негативні відклики критиків, на які наклалися уже згадувані вище крики місцевих правозахисників про японсько-корейські образи.
І все-таки фільм подивитися варто. Він смішний, злісний і геть-чисто неполіткоректний. Витратьте півтори години, та подивіться на такий чудовий фільм. Незабаром і таких не буде.
"I may be old-fashioned, but when a man tells me to wear my boner pants I wear my boner pants". © Ben Selleck
