З тиждень тому від великого розуму подивився фільм « Людина-Невидимка 2» (Hollow Man 2). Першу частину я колись, з рік назад, теж дивився, і залишився нею дуже незадоволений - якась каламуть там була показана, у першому фільмі тобто. Головну роль там грав якийсь актор, дуже схожий на співака Джона Бон Джові з однойменної групи. Грав погано, мені не сподобалося, але там і грати, власно було нема чого. Старий фільм «Сповідь невидимки» мені подобався значно більше, я його колись ще по каналу «Хортиця» дивився.
Але закрався сумнів - а ну як друга частина вийшла наскільки краще? Раптом був врахований попередній негативний досвід, проведена ретельна, кропітка робота над помилками, і в результаті вийшов не фільм, а цукерка? Тішачи себе такими, як згодом з'ясувалося, марними надіями, сів дивитися.
По факту перегляду слід от що сказати: гівно - воно й у другій частині теж гівно. Фіговий фільм. Мова там, як і слід було сподіватися, іде про триваючі невтомні американські експерименти по проблемі невидимості. Ну, американці чогось на цьому питанні злегка повернуті. То вони ще під час війни, разом з відомими Альбертом Ейнштейном і Николой Тесла намагалися цілий військовий корабель невидимим зробити (що із цього вийшло, багато хто пам'ятають). То про Сема Фішера - агента-фактично-невидимку - книгу напишуть і гру зроблять. От ще Starcraft Ghost теж, у той же степ - невидимі дівчини по військових базах шаряться. Ну й плюс фільми теж, фільми ми стороною ніяк не обійдемо. Ми саме про них і говоримо.
Після лютого провалу проекту створення невидимої людини в першій серії пройшло кілька років. Особливо настирні вчені відновили що можна від згорілої лабораторії й знову прийнялися там фігачити незрозуміло що, зрозуміла справа, під волосатим крилом і пильним доглядом департаменту оборони. Цього разу поставлене перед ними завдання гранично ясне - створити невидимого солдата!
Для чого це потрібно, зрозуміти також важко. Неначебто й без невидимості американські солдати непогано справляються. Неначебто електронні засоби спостереження відмінно засікають будь-яке джерело тепла - при цьому його видимість або невидимість взагалі в розрахунок не береться. Неначебто ясно, що голяка невидимому бійцеві бігати не дуже зручно - і холодно, і не візьмеш із собою ні хріна, ні встаткування, ні зброї. Добре було товаришеві Уеллсу на початку століття про таке писати - він про наслідки не особливо думав, знай махав собі пером. Або може він авторучкою махав, я не знаю.
Але американські сценаристи не особливо на таку фігню заморачувались, вони - раз! - і зробили собі невидимого солдата, що був морським піхотинцем на прізвище Майкл Гріффін. От для довідки, оригінальну уеллсовську людину-невидимку саме так і кликали, Гріффіном, наступність поколінь ясна нам отут наскрізь, молодці сценаристи, запалили, порадували.
На цьому знатному успіху, однак, досягнення розумних американських учених і закінчуються. Солдатик шустро просікає перспективи, що відкрилися, збігає з-під догляду й приймається колобродити. А отут ще одна найважливіша наукова деталь - через свою невидимість, солдат, виявляється стає підергнутим сонячній радіації, внаслідок чого може швидко загинути або заробити який-небудь неоперабельний рак. Для нейтралізації радіації є спецпрепарат за назвою «буфер», але злі американські військові препарат видавати невидимці, що втік, відмовляються. Невидимка звіріє й приймається валити народ праворуч і ліворуч із новою силою.
Зупинити вкрай ошизілого від своєї прозорості солдата може тільки чесний американський поліцейський!
Природно зупиняє. А ви як думали.
На спецефектах грошей неабияк заощадили, тому спецефекти часом вийшли рівня старого радянського кіно. Двері, що самі відкриваються, шерех невидимих кроків, голос невидимої людини - це навіть не смішно, це фактично смутно, техніка початку минулого століття, млин. Використання комп'ютерів, звичайно, теж подекуди мало місце, але дуже сильно «подекуди». Часом камради просто вражали - момент, коли головного злісного вченого збили машиною, переглядав три рази, і всі три рази жорстоко реготав, настільки незграбно вийшло.
Сцена бійки під дощем двох невидимок - вона непогана, але коротка й не сильно зрозуміла, тому що ані хріну не зрозуміло - хто кого там б'є.
Монстри вийшли не страшні, мені не сподобалися й не налякали.
Чому злий невидимка наприкінці вмер - особисто для мене залишилося загадкою.
Що тепер буде з добрим невидимкой - залишається тільки ворожити. Хоча ворожити отут нема чого - насувається Hollow Man 3!
