Сидів недавно перед телевізором, дивився на картинки, думав про всяке, чесав у кота за вухом. А отут раптом - раз! Реклама свіжепридуманного фільму жахів/трилера за назвою «Пила 2». Злісні трейлерні кадри дуже сподобалися, все таке темно-зелене й смачне, та й кровища навкруги - аж зуби зачесалися. Отут я негайно згадав, що «Пила 2» - це типу продовження - власно, друга частина - фільму на ім'я просто «Пила». А ще, напружуючи до неймовірності пам'ять, усвідомив, що фільми й «Пила» і «Пила 2» у мене є, але я їх ще не дивився, будучи сильно зайнятим вигукуванням матів у мікрофон і переглядом різних серій відмінного мультфільму «Саус Парк».
Оскільки я людина винятково правильна, і поперек батьки в пекло лізти не привчений, прийняв рішення не квапити події. І спочатку подивитися першу частину «Пили», а потім вже перейти до частини другої. Це мене в школі так учили - послідовності. І до цього ще. І після. Постійно, одним словом, учили. І, як згодом виявилося, правильно робили. Перша «Пила» починається з того, що два здорових статевозрілих мужики приходять у себе, замкненими в суспільному туалеті, і прикутими ланцюгами до стін. Як потрапили сюди, вони не пам'ятають, чому - не мають уявлення. Плюс між ними на підлозі валяється труп мужика з дірою в голові, волиною в одній руці й диктофоном в іншій. На диктофон виявляється записане послання - все це насправді просто гра. І щоб по її закінченні вийти з туалету, одному із двох мужиків пропонується протягом найближчих десяти годин убити іншого. Спосіб значення не має. Взагалі-то, зав'язка вийшла дуже гарна - нестандартна, так скажемо. В 2004 році, коли все це відбувалося, фільми знімати ще вміли, так. Плюс отут актори виклалися теж як треба - протягом двох годин крім них двох (мужика з дірою в голові не вважаємо) у кадрі майже нікого й немає - тільки рідкі флешбекі. Акторська гра при цьому повинна бути вище похвал, інакше дивитися стане нудно - ну от вона саме це і є - саме що вище. Тому окремої похвали за акторів не буде. Плюс відмінно спрацював монтажер - ривки, кидання, думки, що приходять героям у голову - усе негайно відбивається на екрані в зручній і доступній до розуміння формі, це дуже сподобалося, я таке люблю. Плюс світло й тінь у правильному співвідношенні – так, кольори чудово підібрані – так, несподівана розв'язка - загалом фільм вийшов дійсно чудовий, за винятком декількох окремо взятих огріхів, на яких ми зупинимося трохи пізніше. Зараз про інше. Багато хто, дивлячись американські фільми, дорікають їм у безглуздості й тупості. Немає там, мов, глибинного змісту й тригодинної рефлексії, як це прийнято в нашому високодуховному кіно. От на Тарковського подивіться - от це височина, так, фактично - Ельбрус кінематографії. Притому, що рідкісна, навіть спеціально навчена людина, догледить його фільми хоча б до половини, і вже зовсім ніяка не зрозуміє - про що там, власно, мова. Однаково прийнято поблажливо зітхати й жаліти американців - вони-то з Тарковським знайомі поки ще недостатньо глибоко, і тому знімають поки тільки всіляку дурницю. Ось познайомляться - упадуть від замилування в глибоку непритомність і нескоро звідти вийдуть. Ми, прості глядачі, повинні подивитися на цих естетствуючих критиків з яскраво вираженим жалем. Є думка, що фільм повинен нести просту і ясну ідею. Усього одну. Але її він повинен утовкмачувати в глядача матьоро й люто, за допомогою всіх сучасних кіношних примочок, складених воєдино талантів і вмінь усього кіношного люду - від сценариста до освітлювача. Показовим у цьому плані є фільм «Особистий номер»: ідея там усього одна - терористів ми мочимо й мочити будемо! Думка вкрай ясна й приємна, а тому й фільм вийшов дуже гарний. Як контр-приклад, наведемо фільм «Денний дозор» - хто там гарний, хто поганий, визначити нічого неможливо, у результаті глядачі вболівають за всіх скопою. А наприкінці залишаються в здивуванні - це все до чого було? Подібний підхід до виробництва фільму зовсім неприпустимий. Все це було сказано до того, що й у фільмі «Пила» така єдина яскрава думка теж простежується без труда: родина - це святе. Саме заради порятунку своєї родини лікар Лоуренс відгризає собі наприкінці ногу - до речі, грим йому зробили просто приголомшливий. Заради своєї родини він робить усе, що робить. Подивившись і поужасавшись, безкультурні американці йдуть із кінотеатрів із чітким усвідомленням того, що родину потрібно берегти й зберігати. Безкультурні англійці, до речі, роблять те ж саме. Є думка, що й культурні ми через якийсь час теж переймемося. На жаль, у цілому гарний фільм «Пила» не позбавлений і деяких недоліків. Не зовсім зрозуміло, навіщо в усі це вв`язався придуркуватий лікар Сем. Незрозуміло, як мужик з дірою в голові виявився наприкінці живим - це що, двоє товаришів десять година в упор не помічали, що він дихає? Я вже не кажу про те, що лежати повністю нерухомо навіть три години - це дуже непросто. Не цілком ясно, чого це чорний детектив так причепився до лікаря, що вважав його причетним? Звідки на місці злочину узялася докторська ручка? Проте, незважаючи на ці одиничні мінуси, фільм виявився дійсно відмінним, украй рекомендується до перегляду особам після 18 років. Подивившись «Пилу», день відпочивав, міркував про всяке, а потім рішуче включив комп'ютер і подивився другу частину нашумілого фільму, зняту, зрозуміло, уже в 2005 році, тобто фактично по гарячих слідах. Перше, що впало в око - деяке збільшення бюджету фільму, що виразилося в різкому збільшенні кількості випробуваних: у минулій частині їх було двоє, а в цій - цілих вісім. І гуляти вони тепер будуть не по суспільному туалеті, що, як не крути, показувати другий раз не годиться, а по цілому будинку. Щоб відповідно не збільшувався ефірний час, уведений додатковий фактор - циркулюючий по будинку нервово-паралітичний газ, що вб'є його мешканців рівно за дві години, якщо ті не встигнуть за цей час із цього будинку вибратися. По кімнатах розвішані шприци із протиотрутою - але тільки хто ж до них добереться... Не цілком нормального товариша, що устроїв весь атракціон - мужик з дірявою головою з першої частини - схоплює поліція, але він демонструє незвичайну кмітливість: серед восьми ув'язнених у будинку - син одного з детективів. Взагалі-то, та ж тема, що й у першій частині - сімейні цінності - тільки тепер незрозуміло, що потрібно робити, щоб цього сина врятувати. До речі сказати, навіть наприкінці ясніше не стає. Актори не вразили. Ось, розумієте, я звик до двох, а тут - відразу вісім. Поки наловчився їх розрізняти - знову половина вже перемерла. Найбільше запам'яталися латинос із негром, та й то тільки завдяки зовсім звірячій особистій харизмі. Інші - так, сірі трієчники. Більш-менш відіграв папашка-поліцейський, але теж - через особисту подібність із актором Расселом Кроу. Найкраще, на мій погляд, вийшов саме маніяк. У минулій частині таланту розгорнутися не дали, сказали просто - лежи собі тихенько на підлозі й прикидайся трупом. Прямо скажемо, сильно тут не награєш. Зате до другої частини йому пофарбували в білий колір волосся й взагалі - зробили сильно схожим на темного мага Завулона з Дозорів. Тому на маніяка весь фільм дивився із симпатією, гарний маніяк вийшов. Це, звичайно, не Ганнібал Лектер, товаришеві акторові до сера Хопкінса ще людинок жерти й жерти, але однаково - сподобався, убивець. Одним словом, фільм іде - герої дохнуть, батько-поліцейський нервує. Наприкінці виявляється, що нервував він зовсім даремно - синочок всю заваруху просидів у сейфі поруч із ним, а от самому папані доводиться туго - його підступно замикають у відомому по минулій частині туалеті. Очевидно, до самої третьої серії. Будемо чекати, напевно з нього теж непоганий маніяк вийде. По ходу, у фільмі присутня деяка кількість жартів і двозначностей - більшу частину з них штовхає маніяк-завулон, і розуміють їх далеко не всі й не відразу. А в перекладі - не розуміють взагалі. Наприклад, батько запитує в маньячини - де його син. Той посміхається й спокійно відповідає: He's in a safe place. У наявності потужна гра слів - safe по-англійському - це й безпечний, надійний, і «сейф». Як виявляється згодом, мався на увазі саме сейф, що стоїть в десяти метрах від батька, що сходить із розуму, саме там синок і перебував. Приколів таких по фільму є купа, це, власно, одна з його «фіч», у перекладі, на жаль, майже все втратилося. Як і перша частина, «Пила 2» багата на непонятки. Найпекучіше питання - для чого було все це робити? Для чого дівка витягла пацана з будинку, щоб відразу затягти його в сейф? Для чого Завулон взагалі почав городити цей город із прямою-непрямою трансляцією? Що це за ключі, жоден з яких так і не вдалося відкрити? Питання, питання. Знову ж, незважаючи на деяку зжужмленість і злегка загублений зміст відбуваючогося ближче до кінця, дивитися фільму навпаки варто. Трилер вийшов знатний, далі напевно буде.
