Біографія Еллен Баркін

Біографія Еллен Баркін

Еллен Баркін (англ. Ellen Rona Barkin, нар. 16 квітня 1954, Бронкс, Нью-Йорк) – американська актриса. Баркін вивчала акторську майстерність в нью-йоркській Акторській школі. Театральний дебют відбувся в одному з невеликих нью-йоркських театрів. Одночасно вона була запрошена на невеликі епізодичні ролі в різних телесеріалах. У 1982 р. Баркін отримала першу роль в кіно у фільмі Баррі Левінсона «Забігайлівка».

«Фатальна жінка» у сучасному американському кіно... Навряд чи можна знайти більш яскраву носительку цього іміджу, чим молода акторка Еллен Баркін. З нагостреною фігуркою, гладким порцеляновим личком, обрамленим довгими білявими волоссями, вона б цілком зійшла за гарненьку лялечку. Якби не очі – вузькі, проникливі, що бачать людей наскрізь. Жінку з такими очами не можна обдурити. Може бути, тому так часто на її губах з'являється крива усмішка, що робить обличчя некрасивим, а часом і відразливим. Еллен Баркін – небезпечна жінка, на цьому відчутті побудовані багато фільмів, у яких вона знімалася.

В «Красавчику Джонні» (1989), де головну роль виконує улюбленець публіки Міккі Рурк, Баркін грає гангстершу Санні. Нахабна, жорстока, нещадна, вона знає, як одуряющє діє на чоловіків її дика краса, і безсоромно користується цим. Звикла віддавати всіх і вся, вона у фіналі відкриває перестрілку, у якій гинуть всі герої, у тому числі й вона сама. Відблиск небезпеки лежить майже на всіх героїнях акторки. Але, зображуючи злочинниць, Баркін ніколи не переступає певну грань і тому ніколи не виглядає на екрані вульгарною. Їй допомагає в цьому талант і гарна акторська освіта.

Еллен Баркін почала вивчати акторську майстерність 15-літнім підлітком в «Хантер коледжі», потім перейшла у Вищу школу виконавських мистецтв (Нью-Йорк). За порадою викладачів, що високо цінували її експресивну виконавську манеру, вступила в знамениту «Акторську студію», засновану Лі Страсбергом. Готувалася стати театральною акторкою, але театр розчарував її. «Перед камерою неможливо збрехати, а на сцені можна спокійно фальшивити, і ніхто цього не помітить. Сам процес фільму приносить мені куди більше задоволення, чим сцена», — зізнається акторка. Знявшись в 1982 році в епізоді картини «Їдальня», Баркін була скорена діловою атмосферою, що панує на знімальній площадці. З тих пір вона використовувала будь-яку можливість знятися в кіно, не соромлячись виступати в найменших ролях. І от, нарешті, в 1985 році режисер Джим Макбрайд вирішив поставити фільм «Великий кайф», розрахований винятково на індивідуальність двох молодих акторів – Еллен Баркін і Денніса Квейда.

Еллен Баркін грає строгу, застебнуту на всі ґудзики помічницю прокурора, послану в Новий Орлеан, щоб розплутати непорядні справи місцевих поліцейських. Раптово спаленіла пристрасть до одному з них – Ремі – перетворює Енн Осборн у досить зацікавленого учасника подій. Їхні любовні сцени, повні цнотливості й пристрасті, були визнані чи не кращими в кіно 80-х років. Феміністки гаряче привітали фільм, тому що героїня по всіх статтях перевершувала героя.

«Великий кайф», що показав Еллен Баркін як акторку, наділену яскравим еротизмом і віртуозною акторською технікою, вивів її в провідні майстри 80-х років. Пропозиції сипалися з усіх боків. Особливо інтенсивно працювала вона в 1986—87 р., виконуючи ролі активних, небезпечних, сексапільних жінок («Квітка пустелі», 1986; «Поза законом», 1986; «Зроблено в раї», 1987; «Сієста», 1987). Найбільшою популярністю користувався фільм «Море любові» (1989), у якому Баркін виступила разом з Аль Пачино, що виконував роль поліцейського. Її героїня – скромна продавщиця у взуттєвому магазині, вечорами перетворюється у войовничу феміністку-мисливицю. Яскраво-червоний костюм, розпущені волосся, червоний, що кривиться в усмішці рот допомагають їй затягати чоловіків, щоб потім удосталь познущатися над ними. «Я живу заради кохання», — з викликом заявляє вона. Однак убивцею виявляється її колишній чоловік, що мстить всім коханцям дружини.

Агресивність і динамізм виділяють Еллен Баркін серед акторок її покоління. Мабуть, їй одній був під силу той пропасний темп, що запропонувала своїм акторам режисер Мері Лемберт в еротичному трилері «Сієста». Циркачка Клер, виконавиця небезпечних трюків, відправляється на пошуки свого коханця в Іспанію. Переживши там чергу неймовірних подій, вона знаходить смерть від руки його ревнивої дружини. Виконавська манера Баркін балансує тут на грані марення й реальності.

Героїні цієї акторки завжди небезпечні для навколишніх. Це й спонукало режисера Блейка Едвардса доручити акторці роль чоловіка, перетвореного в жінку за його свиняче відношення до коханок. Однак картину «Підміна» (1991) не можна віднести до кращих робіт Баркін. Зважаючи на все, комедія – не найдужча сторона цієї акторки, чия гра відрізняється мрачнуватою експресією.

У Еллен Баркін є син Джек (нар. 1989) і дочка Ромі Маріон (нар. 1992) від першого шлюбу з ірландським актором Гебріелом Бірном. У 2000—2006 рр.. Еллен Баркін була одружена з Роном Перельманом (нар. 1944), головою правління компанії «Ревлон». У результаті розлучення Еллен Баркін отримала 20 млн доларів.

Новий успіх чекав Еллен у 2004 р. у фільмах Спайка Лі «Вона ненавидить мене» і Тодда Солондза «Перевертыши». У 2007 р. Еллен Баркін знялася у фільмі «Тринадцять друзів Оушена».

Родина Еллен Баркін

т

Джордж Баркин – колишній головний редактор журналу National Lampoon; старший

Дочка

Ромі Маріон Бірн – народилася 18 листопада 1992; батько - Гебріел Бірн

Син

Джек Бірн – народився в жовтні 1989; батько - Гебріел Бірн

Чоловік

Рональд Перельман – побралися навесні 1999; одружувалися 28 червня 2000; його четвертий шлюб; розійшлися в квітні 2004; розведені в 2006

Чоловік

Гебріел Бірн – ірландець; одружувалися в 1988; розійшлися в 1993; розведені в 1999

Відносини Еллен Баркін

Рейф Файнс

за чутками, зустрічалися восени 2006

Девід Аркетт

познайомилися на пробах на роль у фільмі "Wild Bill"; народився 8 вересня 1971; більше не разом

Вел Кілмер

зустрічалися в 1984