Біографія Джона Траволти

Біографія Джона Траволти

Джон Траволта народився 18 лютого 1954 року в невеликому містечку Інглвуд, штат Нью-Джерсі. Його батько, Сальватор Траволта, що був футболістом, займався торгівлею автозапчастинами, щоб прокормити свою велику родину, у якій Джон був шостою дитиною. Мати Джона, Хелен Траволта, була акторкою, що викладає акторську майстерність. З дитинства батьки прищеплювали своїм дітям любов до театру, музики, кіно – батько навіть спорудив для них невелику сцену, щоб Хелен могла їх учити акторській майстерності й ставити невеликі спектаклі прямо в будинку. Такий сімейний підхід до освіти дозволив трьом із шістьох дітей сімейства Траволта стати акторами (крім Джона на цей шлях ступили ще Еллен і Джоуі). Із шести років Джон брав уроки танців у брата легендарного танцюриста Джина Келлі – Фреда.

Але Джон не відразу визначився зі своєю майбутньою професією – будучи дитиною, він мріяв стати льотчиком: недалеко від їхнього будинку була військова база ВВС США. Джон колекціонував моделі літаків, годинами спостерігав за льотними навчаннями. Однак, один раз побувавши в казармах й ознайомившись із місцевими порядками, Джон зволів військовій поставі й дисципліні акторську професію. Тоді він твердо вирішив стати знаменитим, заробити купу грошей і купити собі свій особистий літак, щоб насолоджуватися польотами.

Переїхавши в Нью-Йорк, Джон почав одержувати ролі в популярних театральних постановках, а в 1975 році був запрошений у телесеріал «З поверненням, Коттер!». У цьому ж році в Джона відбувся дебют на великому екрані, але популярність прийшла до актора після тріумфальних прем'єр «Лихоманка суботнього вечора» (1977) Джона Бедема й «Бріоліну» (1978). За феєричну роль бруклінського танцюриста диско Джон був номінован на «Оскара».

На зйомках телесеріалу «Хлопець із пластикового впакування» в 1976 році Джон закохався в Дайану Хайленд, що грала матір його героя; різниця у вісімнадцять років не стала перешкодою для службового роману. Але через рік Джон став удівцем – Дайана була хвора раком. Незабаром від цієї ж хвороби померла й мати актора. Смерть двох близьких людей на десятиліття вибила Джона з колії: в 80-і він зловживав спиртним, рідко знімаючись у малопомітних фільмах. Єдиною по-справжньому помітною роллю цього періоду став Джек із трилера Де Пальми «Прокол» (1981).

Згадали про актора тільки лише наприкінці 80-х, коли він з'явився в картині «Уж хто б говорив» (1989), на зйомках якої, до речі, він зустрів свою нинішню дружину – акторку Келлі Престогін. Із цього моменту шлях Джона знову освітила щаслива зірка успіху й любові. Тринадцятого квітня 1992 року в Джона й Келлі народився син Джетт, а третього квітня 2000 року Келлі народила дочку Еллу Блю.

Зустріч із Квентіном Тарантіно, умільцем воскрешати збіглих у творче небуття акторів, дозволила Джону стати однією із найяскравіших зірок 90-х років. За роль гангстера Вінсента Вегі в «Кримінальному чтиві» (1994) він знову був номінован на «Оскар». А твіст, що аматор коміксів і наркотиків танцював з Міа Уоллес (у виконанні Уми Турман), став самим популярним танцювальним кінономером останнього десятиліття ХХ століття. Джону заплатили всього 150 тисяч доларів за зйомки в «Кримінальному Чтиві», але завдяки успіху Траволти в цьому фільмі, його гонорар за зйомку зріс до 10 мільйонів доларів, а до 1996 року йому вже платять від 17 до 21 млн доларів за фільм. І дійсно, успіх випливав за успіхом.

Джона знову стали називати культовим актором і на нього просто посипалися вигідні пропозиції: за зйомки у фільмі Джона Ву «Дістати коротуна» (1995) Джон одержав «Золотий Глобус». «Зламана стріла» (1996), «Без осличчя» (1997), «Пароль Риба-Меч» (2001) – це лише неповний список популярних картин за участю Траволти.

В 2000 році Траволта спродюсував фільм «Бойовище – Земля», знятий по романі сайєнтологічного гуру Хаббарда. Сам Джон зіграв роль головного інопланетного тирана – псіхлоса Терла. Фантастичний трилер на ділі виявився знятої в стилістиці "B-movies" антиутопією з хеппі-ендом, а зло, що несе загибель людству, – головною й, можливо, єдиною удачею картини.

У даний момент Джон є одним з багатооплачуваних акторів Голлівуда; виконуючи свою мрію дитинства, обзавівся правами пілота, трьома реактивними літаками й «Боінгом-707». Його найсерйознішим досягненням в авіації стало приземлення в грудні 1993 року в аеропорті з непрацюючим електричним освітленням. Справа була морозної ночі, так що темрява й лід забезпечили пілотові всю повноту й гостроту відчуттів.