Біографія Майкла Мура

Біографія Майкла Мура

Майкл Мур народився 23 квітня 1954 року в Девісоні, пригороді міста Флінт (штат Мічиган, США), де розташовувався тоді один з найбільших заводів компанії «Дженерал моторс», на якому працювали дід і батько Майкла. Ще в школі він відрізнявся тягою до суспільної діяльності й в 18 років був навіть обраний у шкільну раду. Потім Майкл Мур учився в місцевому університеті, звідки незабаром пішов, зайнявшись журналістикою в альтернативному щотижневику «Голос Флінта». Згодом він зайняв пост редактора видання, що одержало назву «Голос Мічигану» і стало найповажанішим альтернативним-політичним друкованим органом на Середньому Заході. Потім Мур перейшов на роботу в журнал "Mother Jones", редактором якого став в 1986 році, однак занадто гострий і незалежний характер публікацій не сподобався видавцям і через рік він покинув журнал.

На отриману вихідну допомогу, а також згодом додавши до нього засоби, виручені від продажу будинку й за організацію ігор у бінго, Майкл Мур зняв документальний фільм «Роджер й я» (1989), присвячений тому, як занепала економіка його рідного Флінта після закриття там компанією «Дженерал моторс» цілком рентабельних заводів. Стрічка здобула похвалу критиків, удостоїлася ряду премій на кінофестивалях і стала однією із найфінансово успішних в історії документалістики. Потім Мур продовжив працювати на ниві документального кіно, а в 1994 році випустив ігровий фільм «Канадський бекон». У цієї гостросатиричній комедії режисер показав, як документальним кіно, а в 1996 році опублікував публіцистичну книгу "Downsize This!", що зненацька стала бестселером. В 2001 році до виходу була готова його друга книга «Дурні білі люди», у якій автор піддав лютому сатиричному бичуванню президента Джорджа Буша-молодшого, однак після атаки терористів на хмарочоси Всесвітнього торгового центра видавці порахували її публікацію недоречною. Проте, після суспільної кампанії в підтримку книги, розгорнутою з подачі Мура – бібліотек, що сказав на зустрічі з директорами, що книга, скоріше всього, взагалі не буде надрукована, – «Дурні білі люди» вийшла навесні 2002 року й стала бестселером.

Восени того ж року з'явився фільм Мура «Боулінг для Коломбіни» (2002), у якому піддалася дослідженню тяга американців до володіння зброєю і їхня схильність до насильства. За 46 років він виявився першою документальною стрічкою, включеною в конкурсну програму Канського кінофестивалю, і був відзначений на ньому премією журі. Ставши згодом найкасовішим успішним документальним фільмом, «Боулінг для Коломбіни» завоював премію «Оскар-2003» як кращий документальний фільм. Варто відзначити, що у своїй промові при одержанні премії Майкл Мур покритикував Джорджа Буша за його політику й за розв'язану їм за кілька днів до цього війну в Іраку. Новим успіхом для режисера стала «Золота пальмова гілка» на Канському кінофестивалі 2004 року – знов-таки за документальну стрічку «Фаренгейт 9/11» (2003), у якій Майкл Мур розслідував таємні зв'язки нафтового лобі США, адміністрації США й самого президента із близькосхідними режимами й із сумно відомим Усамой бен Ладеном. «Фаренгейт 9/11» користувався феноменальним успіхом серед кіноглядачів і став найбільш комерційно успішним документальним фільмом в історії. Картина зібрала в світовому прокаті більше 220 мільйонів доларів (виробничий бюджет картини становив лише 6 мільйонів). Під час прем'єри в Каннах Мур публічно ображав Буша.

У травні 2007 року на Каннському кінофестивалі відбулася прем'єра останнього на сьогодні фільму Майкла Мура «Сіко» про американську систему охорони здоров'я. У картині кінорежисер піддає різкій критиці існуючу в країні модель страхової медицини, яка позбавляє необхідної допомоги тисячі людей і призводить до парадоксів, коли підозрювані у тероризмі в'язні розташованого на Кубі американського табору Гуантанамо отримують краще медичне обслуговування, ніж рятувальники, які стали інвалідами під час подій 11 вересня 2001 року. Вихід фільму супроводжував скандал. У США діє повна заборона на відвідування Куби, тому у відношенні Мура, що здійснив поїздку на цей острів, було розпочато урядове розслідування.

Темою нового проекту Майкла Мура можливо стане проблема гомофобії в США. Режисер вважає, що гомосексуали потребують захисту від нападок противників гомосексуалізму, що прикриваються релігійними гаслами.

Крім великого кіно Майкл Мур співпрацює з телебаченням, в його активі кілька телесеріалів і шоу. Крім того в послужному списку режисера є кілька відеокліпів, включаючи два – для відомої своєю ліворадикального групи Rage Against the Machine, на композиції Sleep Now in the Fire і Testify з альбому The Battle of Los Angeles (1999). Знімаючи кліп Sleep Now in the Fire, Мур навіть піддався арешту.

Родина Майкла Мура

Дочка

Наталі Мур – народилася в 1982; мати - Кетлін Глінн

Батько

Френк Мур –

Мати

Вероніка Мур – померла в липні 2002

Дружина

Кетлін Глінн – народилася в 1958; продюсувала для Мура "TV Nation" (NBC), а також була продюсером або виконавчим продюсером його наступних проектів