Біографія Олексія Чадова

Біографія Олексія Чадова

Дитинство

Олексій Чадов народився на окраїні Москви, у Солнцево. Його разом із братом Андрієм виховувала мама Галина Петрівна, що до кіно не має ніякого відношення. Олексій розповідає: «Мама, Галина Петрівна, інженер за фахом. Під час перебудови їй довелося освоїти професію бухгалтера. Зараз вона викладає. Тато вмер, коли мені було п'ять років, а братові шість. З тих пор у нас немає папи. Брата кличуть Андрій, він теж актор. У дитинстві ми з ним і сварилися, і билися - усяке бувало. Але завжди трималися один одного, в образу ніколи один одного не давали, заступалися. Я не боявся, що в мене не буде друзів у школі, тому що завжди знав - в мене є брат. Так що ми з ним одночасно й друзі, і брати».

Уже в школі Олексій почав займатися в театральній студії. Він згадує: «Першим моїм учителем був дорогою мені людина В'ячеслав Іванович Кожихін. Разом з ним ми із хлопцями з нашого двору організували свій маленький театр, де я провів десять років, чудових, цікавих і дуже для мене важливих. Одна з перших моїх ролей була в спектаклі за п'єсою Євгенія Шварца «Червона Шапочка». Я зайця грав. І навіть одержав премію «Лауреат» (посміхається). Мене нагородили поїздкою в Анталію. Мені дванадцять років було».

«Війна»

«По закінченні школи Олексій Чадов вступив у Театральне училище ім. М.С. Щєпкиіна, на курс Селезньова Володимира Прохоровича. Там його й знайшли представники студії «СТВ», яка продюсувала всі фільми Олексія Балабанова. Студентам оголосили, що Балабанів, режисер фільму «Брат», приступає до свого нового фільму. Для проб відібрали кілька людей, у тому числі й Олексія, сфотографували й пішли.

«Ми, звичайно, ні на що не сподівалися, думали: «Куди там, нас у серіал-то не беруть», - згадує Олексій Чадов. - І коли мені подзвонили, я так здивувався. Приїхав. Поговорив з Балабановим. Звичайна така розмова була: де народився, хто батьки, де вчився… Другий раз, коли мене викликали, я вже із Сельяновим розмовляв, теж на загальні теми. Він запитав, чому я вирішив стати актором. Сказав, що мені фільми Гайдая подобалися. Потім почалися приміряння костюмів, постійні поїздки в Пітер, а я так і не розумів: візьмуть мене в кіно,чи ні. Їздив сюди-туди, мені ніхто не говорив, що я затверджений. Так і жив очікуванням цілий місяць. Тільки перед самим від'їздом у Кабардино-Балкарію сказали: Все, ти летиш».

Олексій потрапив у компанію вже іменитих акторів - Сергія Бодрова, Інгебоги Дапкунайте… Але боязкості молодий актор не відчував. Як він зізнається, страшнувато було лише перед першим дублем, а потім він швидко адаптувався, здружився з багатьма акторами, у першу чергу із Сергієм Бодровим.

Для того щоб актори перейнялися фільмом, перед зйомками Балабанів продемонстрував чеченську хроніку, де бойовики відрізають голови нашим солдатам. Говорять, що англійський актор, що знімався в одній з головних ролей у фільмі ледь оговтався від шоку.

Згадує Олексій Чадов: «Мене теж шокувало. Але я до цього «Чистилище» бачив і хоч якось був морально підготовлений. Знав, що там відбувається. Але знати й бачити - різні речі. Англійцеві це взагалі дивитися не можна. Це в нас по НТВ басаевські страти показують, а в Англії подібні репортажі заборонені. Але однаково я отримав шок. Подивився я ці касети, вийшов на балкон покурити, і така дика злість була…»

Фільм мав великий успіх не тільки в Росії, але й за кордоном. Олексій Чадов був присутній на демонстрації фільму на кінофестивалі в Канаді, він розповідає: «Хто б міг подумати, що в них такий інтерес до цієї проблеми. Звичайно, були спочатку питання про геноцид чеченського народу. А один підійшов з перекладачем і говорить: «От я подивився ваш фільм й, нарешті, зрозумів, що там відбувається».

Популярність

Після виходу на екрани фільму «Війна» на Чадова звалилася величезна популярність. Але Олексій, по натурі людина дуже скромна, не прагнув афішувати свою особистість. Він усіляко уникав давати інтерв'ю, брати участь у різних телепередачах і програмах. Після смерті Сергія Бодрова журналісти намагалися дістати його питаннями про їхню спільну роботу в «Війні». І знову Олексій відмовлявся. Чому? Він пояснює це так:

«…я практично нікому не давав інтерв'ю після фільму. На це дуже багато енергії іде. Запрошували на радіо, потім на ТВЦ у програму «Відкритий проект», але мені не хочеться туди йти. Там тема була «Герой нашого часу». Мені це було не цікаво. Словоблудство суцільне. Там когось із «Бригади» запрошували, з «Антикіллера». Потім у зв'язку з Кармадомом запрошували, із приводу Бодрова. Але ми спілкувалися поверхово. Тільки Балабанів і Сел’янов знають його, ну й родина. Але приходити на передачу й чавити із себе, придумувати, я не збираюся.

Я пам'ятаю цю ударну хвилю після «Війни». Це було дуже важко. До того ж я поки не так багато можу чого сказати, і сьогодні почуваю, що бути публічною людиною - це не моє. Із друзями можу зустрітися, пивця попити».

"Ігри метеликів"

Успіх «Війни» підняв до актора хвилю інтересу й у режисерів. Незабаром молодий актор знявся в ролі Колі Малахового у фільмі «На безіменній висоті».

В 2003 році Олексій Чадов був запрошений режисером Андрієм Прошкіним на головну роль Кості Зотикова в драму «Ігри метеликів». Перед пробами актор помітно хвилювався. Роль Олексію сподобалася, і йому дуже хотілося зіграти: «Не знаю, затвердять або не затвердять. Цікаво було б попрацювати над цим образом. У мене з дитинства як мрія доторкнутися до музики. Якщо це якось відбудеться - це була б перемога. Я прочитав сценарій. Дуже цікава роль. Хлопець зі Златоуста, із провінції. Він талановитий, розуміє, щось йому потрібно зробити, але він ще не сформувався. Така мрія в мене. Погодься, адже це цікаво, щоб актор, що грає музиканта виглядав не як актор, що когось грає, а саме музикант».

Разом із Чадовим у цій картині також знялися молода талановита акторка Оксана Акіньшина й скандально відомий рок-музикант Сергій Шнуров.

Вампір Костя

У тім же 2003 році Олексій Чадов зіграв ще одну досить помітну роль - вампіра Кості в гучному блокбастері «Нічний дозор».

В «Нічний Дозор» Олексій Чадов потрапив, пройшовши кастинг. Як він зізнається, спочатку в нього були великі сумніви, чи варто взагалі зніматися в цьому фільмі:

«Так, я взагалі не знав, хто такий Лук'яненко. Та й російську фантастику я не читав взагалі. Більш того, прочитавши сценарій я подумав: «Боже мій, ну і як це знімати?». Уяви, дівчина Оля з головним героєм Антоном сидить на кухні в образі сови, розмовляє. Потім, як у Голівуді це відбувається, перетворюється. Ударяться о землю, пір'я всіляке. Безліч перетворень. Машина вибухає, смерч величезний у місті. Читаєш і думаєш - це що, мультик, чи що? Я спочатку не розумів. А підійти до режисера й запитати якось не зручно. Бекмамбетов людина серйозна. Я відмовився. Їхав у машині й вирішив, а ну його! Не розумію, що це взагалі таке. А потім мені дзвонить гарна знайома й говорить, мовляв, та ти чого! Почитай книгу, це ж цікаво! Приходжу в черговий раз на кастинг, ну й починається розмова. Тоді я й зрозумів, наскільки все серьезно. Я книжку прочитав - дуже цікаво».

«Нічний дозор» став першим вітчизняним багатобюджетним фільмом у жанрі фантастики. Свої витрати картина повністю виправдала, зібравши величезну аудиторію. Ще більший успіх очікував другу картину - «Денний дозор», що вийшла на екрани в січні 2006 року.

«Живий»

В 2005 році Олександр Велединский запросив Олексія Чадова на роль священика в картину «Живий» (первісна назва «Якими ми не будемо»). Взагалі ж спочатку планувалося, що цю роль зіграє його брат - Андрій Чадов. Участь же Олексія в картині не передбачалося. Але потім режисер змінив своє рішення.

У підсумку Андрій зіграв хлопця на ім’я Кір, а Олексій, відповідно, - священика. Так брати вперше виявилися разом на знімальному майданчику.

Фільм розповідає про хлопця-контрактника, що пройшов чеченську компанію й повернувся додому без ноги. Розповідає Андрій Чадов: «У цьому фільмі зібрані драма, елементи комедії й трагедії. Це шлях людський до покаяння, фільм про совість».