З самого ранку день у Вейна Мелоя не заладився – порізався при голінні. Потім кудись подівалася ліва шкарпетка, і довелося одягти запасну, нарядного червоного кольору. Разом із чорною правимою шкарпеткою це створювало деякий дискомфорт, але Вейн вирішив, що зійде й так.
Гірше було те, що сьогодні – день виходу з в'язниці його дружини Далеї, а в нього не приготовлено жодного, навіть хоча б трохи пристойного подарунка. А його нащадки (у кількості трьох – хлопчик, дівчинка й…мабуть теж хлопчик) навіть пальцем не поворухнули, щоб допомогти батькові. Але ж Далея їм не чужа – і вони її рідні люди, кровинки її. А без подарунка їхати зустрічати дружину Вейну не хотілося, батьки його, царство їм небесне, покійничкам, вчили, що негоже чоловікові приїжджати до улюбленої жінки без подарунка.
Але нічого, що-небудь придумається, на цей рахунок Вейн був великий вигадник. Буде день, буде і їжа, як, бувало, проказував батя, п'яна ірландська морда.
Серіал «Багаті» (також відомий як «Сімейство Ричей» або “The Riches”) від компанії Maverick Productions, розповідає історію родини ірландських бродяг-шахраїв Мелоїв, які колесять по дорогах Америки й наживають неприємності на свої нестрижені голови. Батьківщина Мелоїв складається з п'яти членів – Вейна, його дружини Далеї й трьох дітей – шістнадцятирічної Діді, п'ятнадцятирічного Кела й десятилітнього Сема. Родина, втім, входить у великий клан, а він, разом з іншими кланами, утворює громаду «Ірландські Бродяги».
Родина сприйняла повернення Далеї з в'язниці з розпростертими обіймами – дівчинка відсиділа, але не здала своїх, як і треба за законами честі. Її брат Дейл навіть подарував брильянтові сережки з каминчиками-талесманами. Вейну зраділи значно менше – він входив у клан не по праву крові, а лише як чоловік Далеї. Він був напівкровкою, майже неповноцінним членом великої родини. Крім того, в дитинстві він ходив у школу – річ зовсім немислима для бродяги, більше підходяща «лоху», як ірландці називали всіх, хто живе осілим життям.
Чашу терпіння Вейна переповнило рішення, яке ухвалив Дейл – сам ухвалив, одноосібно, як новий голова клану. Старий голова, Ерл, лежав паралезований, і з дня на день повинен був відійти. А вирішив Дейл от що: клан Мелоїв повинен поріднитися з кланом Денеганів – через доньку Вейна, Діді. Самому Вейну тут не сподобалися три речі: перше - ні його, ні Далею не спитали, поставили перед фактом. Друге: Діді повинна була вийти за Кена Денегана – розумово відсталого. Вигода Мелоїв полягала в багатстві клану Денегана, а скільки тарганів у голові в Кена, і що думає Діді, нікого не хвилювало. Крім того, Вейну не подобався Дейл особисто.
Але воля родини – воля Господа, як проказувала мамаша Мелой, поки не потонула в озері, потрапивши на мулисте дно, земля їй пухом, грішниці. Способу уникнути цієї волі не було. Або був?
Серіал виконаний у не зовсім типовій для американської продукції манері. Позиціонуючись як сімейний, він, проте, буяє нецензурною лексикою, жорстокими побиттями, злодійством, обманом, неправдою, цинізмом і іншими смачностями, про які в пристойному суспільстві намагаються не казати. Але от дивись ти – сімейний серіал. І людям подобається. Що тут поробиш.
Вночі, після сутички з Дейлом, Вейн прокрався в сімейний банк і вкрав всі гроші клану. Цим він помстився родині за всі приниження й побої відразу. Він був цілком вправі взяти гроші. Він не був породжений у родині, не був їй зобов'язаний, не мав до неї приязні – справді, чому йому було не взяти гроші?
Тієї ж ночі він завів свій трейлер, покидав туди нехитрий скарб, посадивши дружину й дітей і був такий. Тільки його й бачили.
Але хто знає, скільки бродяг колесить по Америці? Скількох встиг попередити Дейл про страшну зраду Мелоїв? Скільки пройде часу, поки Вейна не приведуть під білі рученьки назад у клан? А вже там Дейл не стані себе стримувати. У небезпечну він вплутався авантюру, тут і думати нема чого.
Але трапилося те, що назавжди зминило життя Вейна і його родини. Схопило, провернуло й перекинуло всього його без залишку. А усього-навсього трапилося – дорожня аварія. Чиясь машина злетіла з траси й унеслася у придорожню посадку. Обидва пасажира – подружня пара Дага й Шерієн Річей - загинули. А документи й гроші залишилися. І що було робити Вейну Мелою і його родині, як не взяти документи й статі багатіями? Так, багатіями, тому що подружжя Річі тільки що купили новий будинок у престижному районі й готувалися туди перебратися назавжди.
Що тепер стане з Вейном, що буде з його дружиною, з дітьми – як вийде в ірландських бродяг видати себе за мильйонерів? Але ж передчасно покійний Даг Річ, та спочиває він з миром разом зі своєю машиною в болоті, він теж був не без гріха – вкрав півмильйона доларів, кинув свою колишню дружину без кошт. А дитяток треба б влаштувати у школу, та не яку-небудь, а неодминно дорогу, з кращих. Та й роботу доведеться знайти – гроші з розкішного будинку витікають як крізь сито.
А крім цього, Дейл адже продовжує завзято й жорстоко йти по слідах. І рано або пізно він їх неодминно знайде. Що тоді?
Незважаючи на неминучі витрати серіальності, як те: розтягнутість деяких подій, мелодраматичність окремих епізодів і трохи малобюджетність, в цілому фільм виконаний на високому рівні. Хто його, звичайно, знає, як йдуть справи в американських (тобто ірландських) бідняків, але погляд ні на чому не спотикається, і дивитися цікаво. Зрозумило, звичайно, що взагале «так не буває», тобто ряд сюжетотвірних подій і вчинків штучно притягнуть за вуха, але навіть це зроблено досить спритно, сподобалося.
Громадяни, я, як відомо, звичайно не дивлюся серіали - за винятком, може бути, "Надприроднього", та й то сугубо за рекомендацією Павлова. Однак даний серіал настійно рекомендую до кількаразового перегляду й заогляду, певна річ - в оригінале.
