Рецензія на фільм «Краповий берет»
За останні десять-п'ятнадцять років на пострадянському просторі знято чимало фільмів про підрозділи спеціального призначення. Так вийшло, що героями ігрових фільмів стали загалом підрозділи міністерства Оборони - ВДВ, Морська піхота, Спецназ Головного розвідуправління. Кілька картин присвячено воїнам-прикордонникам.
Спецназ Внутрішніх Військ (ВВ) МВС в ігровому кіно майже не «засвічувався». Виключення - російський серіал «Спецназ» (2002 р., серія - «Засідка»), але в ньому ВВ представлені далеко не з кращого боку. Ті з нас, хто дивився «Спецназ», напевно, пам'ятають підполковника Озорних, відверта дурість якого ледь не привела до масової загибелі наших солдатів, і лише дії армійського спеца майора Платова дозволили уникнути великих жертв. А той діалог, коли Платов натякнув Озорних на те, що «той не чув про тактику, а лише своєю головою цегли може ламати»? Волею авторів цього фільму роль некомпетентного командира відведена «краповику». Потрібно відзначити, що в реальному житті Озорних навряд чи заслужив би краповий берет - цей священний символ, знак виняткової доблесті спецназівця.
Справедливості заради потрібно сказати, що частини спецназу ВВ брали участь і беруть участь у багатьох конфліктах в «гарячих точках», із честю виконують покладені на них завдання. Солдати правопорядку (як ще називають бійців спецназу ВВ) разом з воїнами-десантниками, морськими піхотинцями, армійськими розвідниками й спецназівцями КДБ-ФСБ захистили честь нашої Батьківщини в недавніх конфліктах. Про бійців СпН ВВ знято чимало документальних фільмів. Прийшов час і художньому кінематографу освітити життя цих підрозділів. Перший такий фільм знятий білоруськими кінематографістами.
По своєму сюжету фільм «Краповий берет» нагадує радянські й більш пізні російські картини про елітні війська. Згадаємо «В зоні особливої уваги», недавню стрічку «Другий подих». От і тут головному герою доведеться нести нелегку службу в спецназі внутрішніх військ, а наприкінці вступити в нерівний двобій зі справжнім ворогом.
Головний герой фільму «Краповий берет» Сергій Купріянов добровільно йде служити у війська спеціального призначення. Щоб служити тут, потрібно постійно докладати величезних зусиль, переборювати позамежні фізичні навантаження. Далеко не кожна людина здатна це витримати. У фільмі показані окремі елементи підготовки спецназу, виснажливі тренування. Ми бачимо, як окремі претенденти «сходять із дистанції» і відправляються в інші війська.
Але Сергій мужньо переборює труднощі. Він і його ротний командир прагнуть заслужити право носіння крапового берета. Це - знак виняткової доблесті спецназівця. За традицією, заведенії ще в СРСР, його вручають кращим бійцям спецназу ВВ. Ця традиція існує в спецпідрозділах Росії, Бєларусі, Казахстану, Узбекистану, України. У ході кваліфікаційних випробувань на право носіння крапового берета боєць повинен пройти ряд фізичних і психологічних навантажень на грані можливості людських сил. Нерідко із групи в сто чоловік, яка вийшла на іспит, краповий берет одержують одиниці.
Під час служби Сергій і його товариші по службі засвоюють такі поняття, як дружба, взаємовиручка, спільне подолання життєвих тягот. Тут це добре показано на прикладі подолання молодими солдатами вогненно-штурмової смуги. «Піднявся сам - допоможи товаришу!». «Спецназ своїх не кидає!».
Сильний образ - підполковник Павлов (Сергій Селін). Людина, що пройшла вогонь і воду, він особливу увага приділяє кожному бійцеві, намагається зробити з них гідних захисників Батьківщини. Командир роз'ясняє молодим солдатам суть їхньої служби. «Для чого ви прийшли в Спецназ? Ви тут - заради добра. А добро повинне бути сильним». Підполковник зіграв велику роль у долі Сергія Куприіянова. Саме він першим побачив у ньому якості, необхідні для спецназівця. Він же добре знав його батька, що загинув в Афганістані.
Так вийшло, що головні герої люблять одну дівчину - Настю. Через неї між ними кілька разів спалахують конфлікти, які закінчуються на користь більш досвідченого й сильного. Перші два рази - коли Сергій ще був цивільним, незадовго до призову. І чомусь згодом він і Капітан не відразу впізнають один одного. А хуліганська поведінка Капітана на початку фільму, коли він у пориві ревнощів перегороджують машиною шлях тролейбуса, де їде його любов - явний перегин. Не думаю, що в житті так би вчинив спецназівець. Те ж можна сказати про бійку, яку на очах у Насті влаштував Сергій, будучи вже «досвідченим» воїном. Завдяки тій же Насті головні герої наприкінці фільму зустрічаються з диверсантами, і вступають у нерівний бій.
Поява американської диверсійної групи створює певну інтригу в картині. Відразу пригадується старий добрий радянський бойовик «Одиночне плавання» (1985 р.). І там, і тут наш потенційний супротивник готовить великі провокації. А наші спецназівці зривають підступні плани ворогів. Автори «Крапового берета» придумали цікавий хід: групу диверсантів очолює колишній радянський військовослужбовець Баранов, який колись добровільно здався в полон душманам, і зав'язаний кров'ю (За наказом Полевого командира він убив пораненого товариша по службі - батька Сергія Купріянова). Баранов (давно змінив ім'я й прізвище) зрадив і не відчуває ніякого каяття совісті. Згодом він прийняв американське підданство й займається «брудною» роботою. Так що головному героєві доведеться не тільки знешкодити небезпечного ворога, але й помститися за батька. Тут автори знову «перегнули»: між Сергієм і Барановим відбувається бійка, як в американських бойовиках. Тобто, спочатку верх бере лиходій, а потім герой піднімається й «молотить» ворога. Цим картина відрізняється від ряду інших вітчизняних фільмів: як правило, у нас двобої короткі, як у реальному житті. Згадайте хоча б фільми «Заряджені смертю», «Чорна акула» й «Болючий прийом».
У картині досить стрілянини й вибухів. Білоруські спецназівці використовують старі автомати АКМ й АКМС, а також кулемети ПК. Якщо судити по фільму, то в наших сусідів, на жаль, немає (або дуже мало) нової зброї - тих же автоматів АК-74М та кулеметів «Печеніг», які в останні десять років поширилися в підрозділах російського спецназу. Натовські диверсанти, з якими головні герої вступають у нерівний бій, взагалі озброєні німецькими автоматами II Світової війни «Штурмгевер», «переробленими» на американські «М-16». Цей ляп характерний ряду радянських пригодницьких фільмів, адже кіностудії були оснащені великою кількістю старої трофейної зброї. Більш сучасні зразки надходили вкрай обмежено. Є, щоправда, більш пізній зразок - гвинтівка М-14. Однак цей вид зброї знятий з озброєння й замінений більш сучасними зразками. Відвертий ляп - коли в руках одного лиходія сучасний пістолет «Беретта-М92Ф», широко розповсюджений у США й інших країнах НАТО, перетворився на... старий добрий ТТ!
Незважаючи на деякі перегини, недоробки й досить простий сюжет, вийшов непоганий фільм. Головна мета, яку переслідували автори - пробудження патріотичних почуттів у молодого покоління. «Краповий берет», я вважаю, зроблений набагато краще, ніж численні серіали, які наводнили наш екран. Ще раз повторюся - це перша ігрова позитивна кінострічка, присвячена одному із найпотужніших підрозділів спецназу - Спецназу Внутрішніх Військ.
