Рецензія на фільм «О, щасливчик!»

Все буде афігенно, або: мама, я лузер

Неважливо як, неважливо коли, але стикнувшись своєю високою свідомістю з фільмом «О, щасливчик!», глядач обов'язково задасть собі це питання: «Про що це кіно?» Адже на комедію (заявлений в описі жанр) воно зовсім не тягне, і пригодницьке кіно - хіба що пародіює. Отже - будемо шукати сенс.

Про що фільм? Про те, що треба жити сьогоднішнім днем? Про те, що треба ставити всі фішки на 25 номер? Про те, що після того, як чоловіка покидає по божевільній стихії життя, він обов'язково піде в тиху гавань якоїсь милої, невибагливої дівчини? Напевно, фільм про те, що все відносно. Тобто відповідь: «А чого ви мене питаєте?»

Головний герой, Слава Нестєров (Михайло Тарабукін), як і всі ми, звичайні люди, прийшов до моменту, коли замислюєшся над тим, скільки грошей у тебе в кишені й скільки жінок ти затяг у ліжко. От у цю драматичну мить до нього й з'явилася фея в особі двох (Володимир Меньшов і Сергій Шакуров), які з охотою запропонували інше життя. І тут - понеслася коса по полю.

Фільм нагадує божевільний маскарад, дикий темп якого намагається прикувати увагу глядача й створити екшн, але створює тільки хаос, і демонструє проблеми зі здоров'ям сценарію. Швидше за все, діагноз останнього - невиліковна африканська лихоманка.

Парадокс: незважаючи на наявність низки прекрасних акторів, акторська гра - нижче середнього показника будь-якого інституту. Не рятують «щасливчика» ні незліченні камео, ні те, що Михайло Тарабукін, - сам по собі, непоганий актор. Але, що поробити, немає в ньому іскри справжнього героя, який потрапляючи в такі неуявні обставини, і проявляє себе неймовірно.

Десь на 70-ій хвилині Славу Нестєрова, посередині пожежі проблем, залишає палочка-виручалочка Меньшова й Шакурова. Виявляється, звичайно ж, що герой у силах сам все вирішити. Адже інше, більш багате, більш успішне життя відрізняється від звичайного буття невдахи всього лише більшими проблемами. Як не крути – все відносно.

Фільм «О, щасливчик!» - це всього лише недороблене кіно. У першу чергу ми бачимо недогляд жартів - комедії не сталося. Через недороблений сюжет не сталося й комедії ситуацій (радують тільки невгамовні родичі Лоли та дідусь (Армен Джигарханян). Недоперсонажі змушують забути про фільм уже через годину після сеансу. Недозміст - схований і похований глибоко у свідомість творців.

Що гарного? Два саундтреки до фільму: Павла Волі та Уми Турман. Радує перевтілення Слави (на декілька секунд) у гея. Радує, зрештою, сам кінець - він, незважаючи на деяку тупість, позитивний.

Здавалося б, чого хоче висока свідомість глядача? Просто позитивного завершення історії. Цим виходить витягнути фільм навіть на 4 з мінусом. Комедія не вийшла, зате вийшла казка. А все інше (недозміст, недосценарій, недожарти) - відносно.