Ознайомився сьогодні з фільмом «Операція «Валькірія»» ("Valkyrie" в оригіналі) режисера Брайана Сінгера й продюсерів Крістофера МакКворі й знов-таки Брайана Сінгера. В головній же ролі там знявся Том Кукурудз. Переглядом залишився не розчарований.
Мова у фільмі йде про так званий «рух Опору» у фашистській Німеччині під час Другої Світової війни, а точніше, про «змову генералів» проти Гітлера й конкретно про «змову 20 липня» 1944 року. В історії цього самого «німецького опору» я якось не дуже, раніше думав, що такого не було зовсім. Інакше чому ніколи нічого не було чутно про героїчних німецьких партизанів, які відважно борються проти нацистів? Про свідомих німецьких солдатів й офіцерів, які сотнями тисяч складають зброю й відмовляються воювати за злочинний режим? Зрештою, про мудрий німецький генералітет, який рішучим ударом скинув лиходія Гітлера й припинив війну?
Не було нічого подібного. А що було? Так... дрібниця. Непорозуміння, які закономірно закінчилися пшиком. Про це, власно, і фільм.
Фільм закручений навколо одного із центральних персонажів змови проти Гітлера - полковника Клауса фон Штауффенберга (Круз). Даний кадр спочатку чесно служив Німеччини в цілому й фюреру особисто, але згодом, як він стверджував, розчарувався в ідеалах націонал-соціалізму, фюрері й рейху, плюс усвідомив всю нелюдську сутність нацистського режиму. Тому він швидко перефарбувався, став бунтарем і примкнув до досить численного угруповання змовників серед вищого командування німецької армії, метою якого було усунення Гітлера.
Змовники, однак, виявили злочинну нерішучість у справі організації замаху й захоплення влади. В силу цього черговий замах (а їх у період 1942-1944 було не менш п'яти, і всі зірвалися) пройшов невдало, а контроль вдалося захопити тільки над частиною Берліна, і тільки на один день. Після чого змовники були захоплені лояльними фюреру військами, засуджені й страчені. Про це й розповідає дана картина.
Фільм анонсований як нібито «історичний» й «заснований на реальних подіях». Ну, про реальні події - це ми розуміємо, що із загального русла будуть висмикнуті деякі тенденційно підібрані факти й інтерпретовані в цікавому для авторів ключі. Взагалі ж, так і вийшло.
Тому що про що взагалі можна розповідати у фільмі про замах на Гітлера? Дурню зрозуміло, що замах був невдалим, оскільки Гітлер благополучно дожив до квітня 1945 року. Всі учасники змови були страчені (а також, є думка, безліч непричетних, тому що фюрер розсердився і наказав рубати голови не жаліючи). Відповідно - що? Провалена спроба замаху, зроблена невдахами. Що з даних подій можна почерпнути корисного, і навіщо про таке складати цілий фільм, зрозуміти важко.
Пояснення я бачу тільки одне - стояло завдання показати, що «й у гітлерівській Німеччині, під владою терору й нацизму, були порядні люди, які боролися! Боролися за демократію, права людину й одностатеві шлюби!» Ну, типу так, напевно. Були такі люди. Але полковник фон Штауффенберг до них зовсім точно не відносився. І генерал Ольбріхт теж. І генерал Бек. І всі інші. Громадяни просто планували захоплення влади у свої руки, ні про які права людини їм й у голову не приходило думати.
Зараз, звичайно, можна стверджувати все що завгодно - і що вони були категорично проти Гітлера й нацизму, і що вони відразу б припинили війну, якби замах удався, і що вони взагалі всі поголовно добрі, білі й пухнасті. Заднім числом взагалі неважко придумувати всяке. Ну, приблизно як наші місцеві виродки-бандерівці розповідають, як вони боролися «проти Німеччіни та проти Совєтів». Ага, однією рукою вішали транспаранти «хай живе наш фюрер Адольф Гітлер!», а іншої боролися, так. І німецьку форму носили, і працювали під чуйним керівництвом. А так, звичайно, боролися. От і ці німці точно так само. Зараз кажуть, що вони за мир в усім світі, а тоді, мабуть, зовсім інші плани мали.
Із чисто кіношної точки зору, втім, фільм знятий цілком собі непогано. Добротно, так скажемо. Чекати якихось одкровень не варто, але свою історію розповідає цілком виразно й сумлінно. Ще дуже видно, що громадяни творці вкрай старанно поставилися до атмосфери й антуражу - все відтворено з дуже високим ступенем вірогідності. Ну, пару разів помилилися, так - типу літак у Гітлера не тієї марки, і споруджувані на плацу зольдатен якось занадто вже перевантажені спорядженням - але це дріб'язки. В цілому, як вже було сказано, добротно. Що, втім, не скасовує того факту, що сам переворот показаний нуднувато. Приїхала вантажівка, два мотоцикли й БТР, розвантажили дві рогатки посередині дороги, плюс взвод німчури побігав трохи між прапорами - це і є ваш переворот, який готувався ледве не п'ять років? Бідненько, добродії.
Акторський склад теж порадував - крім Кукурудза (який тут ходить із вставним оком, що той лейтенант Коломбо - а може, у нього й щелепа вставна? потрібно придивитися), там знялася безліч інших заслужених громадян. , наприклад, це який кальмароїд Деві Джонс в «Піратах Карибського моря», або Том Уілкінсон - Ленні Коул з „Рокнрольщика». А то ще Едді Іззард у ролі генерала Фельгібеля. Той самий Едді Іззард, який в «The Riches», так. Він, до речі, гомосек - Едді. І роль у нього тут теж вийшла наскрізь гомосятська. Хоча актор він непоганий, тим не менш. Ну й Терренс Стемп і Томас Кречман, які на пару знімалися в «Особливо небезпечному» теж у наявності.
В цілому, якщо залишити за дужками, так сказати, концептуальну ніпрощомність оповідання (про що було вище), фільм вийшов цілком собі непоганим - з історичної точки зору він досить точний, з кінематографічної - досить добротний. Цілком можна подивитися, загалом.
Хоча цікаво, чи дочекаємося ми такими темпами фільму, який розкриває особисту драму генерала Павлова, а також інших героїчних борців з тоталітаризмом - Камінського, Шухевича, Тоньки-кулеметчиці? Хотілося б дізнатися.
