Старий ловелас Девід Кепеш вище за все цінує особисту свободу й вільні відносини. Заради свободи він утік від відповідальності в особистому житті: розлучився з дружиною, недолюблює й практично не спілкується зі своїм вже дорослим сином. Працює викладачем в університеті, а також пише театральні критичні нариси, і його трохи показують по телевізору.
Одного разу, всупереч своїм правилам - не заводити романи зі студентами до одержання диплома, він зблизився зі своєю студенткою Консуелою Кастільо ().
Піддавшись чарам молодості він закохується в неї, і вона відповідає взаємністю.
Зрозуміло, що їхнє кохання приречене, але старому Кепешу дуже хочеться продовжити якомога довше мить блаженства. Попутно він обговорює свої серцеві справи зі старим другом-поетом Джорджем О'Хірном ().
Власно про це й фільм.
Фільм про наближення старості, коли розум ще не хоче миритися, з тим що тіло вже не молоде й життя наближається до фіналу.
Фільм про те, як легко розмірковувати на відвернені теми, вчити людей життю. А коли справа стосується тебе, то ти з мудрого вчителя перетворюєшся на боягузливого дурисвіта, який виправдується, або на егоїста й власника.
У цьому фільмі все без прикрас - люди показані, якими є. Причому вийшло пізнавано, деякі ситуації дуже пізнавані. Намагаєшся примірити їх на себе й порівняти свою поведінку з поведінкою героїв.
Фільм без особливого моралізування. Це й сподобалося, але й одночасно не сподобалося.
Фільм вийшов дуже схожим на реальне життя, без супергероїв, подвигів і спецефектів.
Гра акторів - якісна. Кінгслі й Хопер грають літніх людей, які молодяться, дуже рівно й переконливо, не намагаючись обілити або очорнити своїх героїв. Може тому що персонажі близькі їм за духом. Єдине, що Пенелопу Круз можна було б замінити на більш юну, ненабридливу актрису. Дуже вже вона заматерілою виглядає в ролі простої студентки родом з Куби.
Як на мене, краще б фільм просто закінчився на банальному розставанні героїв. Так було б менш напряжно, але більш життєвіше.
Але, напевно, режисер, через дуже малу зображальність фільму, вирішив під фінал додати жару й застосувати стандартний хід: виявилося що (обережно спойлер) дівчина хвора. Такий штамп трохи попсував кінцівку.
Чи потрібно дивитися - вирішуйте самі. Якщо вам подобаються розумні, спокійні фільми про життя реальних людей - цілком імовірно, що фільм вам сподобається. Якщо сумувати не хочеться - подивіться щось більш позитивне.
Якщо двома словами про фільм - наведу цитату з Екслера: «гарний фільм - не сподобалося».
