Рецензія на фільм «Зомбі-Стриптизерши»

В тренажерному залі було галасливо. Важко грюкали різномасті млини, які скидав зі штанги для виконання жиму лежачи серйозний Блейд, голосно сопів Пік, який качає найширше, хмуро дивився прямо перед собою Реддер, рівномірно дзвякаючи вагою при розведенні сидячи. В глибині залу присідав зі штангою й тихо матюкався грубий Іван Баян. Брабус, у костюмі й при краватці, зі страждаючим виглядом примостився в куточку – він прийшов раніше, на конфіденційну розмову про бізнес і мильйонні бариші, і тепер доводилося чекати закінчення тренування.

За маленьким столиком у торцевій частині тренажерки сидів головний чаклун – тренер Іванич, він сторожив ключі від роздягальні й голосно розважав працюючих на залозі хлопців.

- Або от ще випадок був – тренувався у мене один хлопець, Артемка. Качав здебільшого спину й груди. Ну, я що – казав йому, звичайно – Артемка, качати потрібно гармонійно все, а не так як ти. І що ви думаєте – піднімав на штанзі двісті п'ятдесят, надірвався й помер, прямо в залі. В лікарню вже труп відвезли. Так що я про що? – тренуватися потрібно з розумом, а то швидко можна в мертвого перетворитися.

В глибині залу голосно висловив свою думку працюючий зі штангою Іван Баян.

- А от, до речі, - зробивши черговий підхід, Реддер піднявся, розминаючи руки. – Саме про мертвих, якщо вже до слова прийшлося. Подивився я недавно фільм « Зомбі-стриптизерши». Відминна річ, просто блиск!

- Прямо-таки відминна? – засумнівався Блейд, з гуркотом засандаливши штангу на підпірки. – Иии, сімдесят, три-п'ять, зроблено. Мабуть, кровища, живі мерці, кишки назовні й відстрілювання зайвих голів?

Давно я не давив кишки назовні

Давно кишки назовні не давив!!!

І от зовсім недавно виявив,

Що я кишки давно вже не давив!!! – із задоволенням проспівав у куті грубий Іван Баян.

- Так точно, камрад, - із задоволенням погодився Реддер, і взяв пару гантельок. Легеньких, по десятці всього. – Але в одній з головних ролей виступив відомий Роберт Енглунд – Фредді «Нашевсе» Крюгер у молодості. А вже він у поганому не зніметься! От у результаті й вийшов такий елітний зомбі-треш, що просто краса! Місцями просто пальчики оближеш. Хоча…-він ненадовго задумався. – Ні, пальчики я б облизувати не став. Там може налипнути всяке.

- Давай вже, не мори, - поквапив Пік, переходячи до підтягування. В глибині залу Іван Баян виконував нахили зі штангою, старанно проспівуючи «за всіх за наших я тоді давив назовні!!!» при нахилі, і «за всіх назовні я тоді давив!!!» при випрямленні.

- Та там все просто, камрад, - не став морити Реддер. – У надсекретній лабораторії виходить з-під контролю вірус, який оживляє людей після смерті й перетворює їх на кровожерливих зомбі. Виправити ситуацію посилається елітний спецназ, який справно відстрелює всіх зомбів, крім одного. Цей останній, досить ушлий тип – навіть, напевно, убігашний! Ускакашний! Загалом, він ховається від переслідування й потрапляє в прилеглий стрип-бар, де нападає на одну зі стриптизерш і заражає її пекельним вірусом. Ну, а де одна заражена гола тьолка, там незабаром і десять заражених. А то й більше.

І вони, звичайно, покусають і пережруть всіх, до кого дотягнуться. А попутно будуть танцювати на сцені, все в кровищі, проте з відминними цицьками! А мерзенний власник бара (сам Енглунд) буде тільки мерзотно хіхікати й рахувати грошики, які сиплються на нього золотим дощем, тому що відвідувачам подобається дивитися на дівчат-зомбі.

Іван Баян мерзенно зареготав і сказав щось про золотий дощ, але Реддер не звернув на нього уваги.

- У ряді випадків режисерський задум разить наповал – відгризання мозку бідолашному негрові мені дуже сподобалося! Перестрілка дівчат більярдними кулями, які випускаються зі…е...…статевих органів – повний відпад. Розірвану по лінії щелепи голову ми вже якось бачили в «Вішмастері», але тут вона теж у тему. А одному сексуально незадоволеному дядечці проголодалі зомбі навіть відкусили…

Грубий Іван Баян сказав, що.

- Так, це недобре вийшло, - погодився Іванич, покачавши сивою головою. Якби хоч руки від'їли – тоді інша справу. Тоді можна хоча б сказати якій-небудь знайомій тітонці: «Тітка, потримай писюн». А так і тримати, виходить, нема чого. Суворий фільм.

- Тут варто розуміти, - додав Реддер, - що даний фільм – не звірячої кровавості макабр, а навпаки – пекельної трешевості комедія. Тому на всілякій кровищі, говніщі й оголенці тут робиться особливий акцент, а персонажі поводяться навмисно по-ідіотськи. Той же прибиральник, який незворушно змиває криваві патьоки зі стін (це після того, як одна тітонька в ході статевого акту з'їла дядечку). Та ж мадам, яка переживає за своїх вихованок, що змертвіли, - типу «я поговорю з ними, постараюся напоумити». Муа-ха-ха, приємного апетиту, дівчата. Ну й так далі.

До залу заглянула дівчина. На стриптизершу зовсім не схожа. Але всі про всякий випадок уважно на неї подивилися – чи немає пазурів на руках і страшних чорних кругів під очима? А може, порвана сонна артерія на шиї спостерігається? Дівчина зніяковіла й вискочила за двері.

Іван Баян виразив загальну думку.

- Загалом, фільм, на мій погляд – у кращих традиціях «Живої мертвечини» і «Повернення реаніматора», - підсумував Реддер. Аматорам запеклого малобюджетного трешу – рекомендую в обов'язковому порядку. Тим більше, що у фільмі знялася ще й відома порноактриса Джена Джеймсон!

Брабус радісно облизнувся й щось записав у телефон.