Рецензія на фільм «Вторгнення»

Не спи, козлятком станеш!

Ми маємо справу з черговим рімейком класичного фільму жахів “Вторгнення викрадачів тіл” 1956 року, знятого за мотивами роману Джека Фінні “Викрадачі тіл”. Ця версія знаменитої історії про зелених чоловічків трохи відрізняється від попередніх. Спробуємо розібратися, що це за фрукт.

На територію багатостраждальної Америки, по якій у свій час уже пройшлися всілякі марсіані й усілякі Годзили, падає американський космічний корабель (він шатлом у народі зветься).

Хоча, ні. Не так. На американський ґрунт падає не шатл, а його численні уламки. Сам зореліт з невідомих причин розвалюється в шарах земної атмосфери.
При тривалому вивченні фрагментів корабля розумні дядьки з НАСА виявляють дивну чужерідну хрінотінь, доволі схожу на фруктове желе. Ніхто не знає, що це за штука така, але, розуміючи, що в космосі фруктів немає, все розумно погоджуються, що її походження явно якесь чужерідне.
Загалом, розумні дядьки, з метою безпеки замотані від голови до ніг у брезент, проводять свої розумні експерименти над чудовою штуковиною. Вони дуже поспішають, тому що шатл розкидав свої шматки по величезній території й тепер здивовані громадяни Сполучених Штатів там і тут знаходять шматки чужорідної речовини й не знають, що з нею робити - а це може привести до непередбачених наслідків.

Так от тільки сама ця штука чітко знає, що робити з населенням землі загалом й жителями Америки зокрема. Інопланетне желе переслідує цілком певні цілі, такі як захоплення блакитної планети й поневолення живих істот, які на ній живуть. Кожна людина, яку хріновині вдалася інфікувати спорами, перетворюється в якийсь різновид зомбі із фруктовим желе замість мозків. Трансформація проходить під час сну, а тіло людини в її процесі покривається мерзенними шмарклями.

Шляхетна місія порятунку людства як завжди покладена на обраних, котрим пощастило похворіти в дитинстві якою-небудь чудо-нежиттю, здобувши в результаті цінний імунітет до жахливих космічних вірусів, чужих, Кінг-Конгів і барабашек.
Такий от забавний сюжетик. Сама ідея інопланетного вторгнення й думка про те, що твої близькі вже не твої близькі на перший погляд досить жахлива й украй тривожна. Але у фільмі ця лінія, як мені здається, відпрацьована недостатньо.

Незрозуміло чому всі так бояться перетворення в “інших”, які виглядають наївшимися заспокійливого, що саме по собі цілком нешкідливо. Навіть обколені флегматики з “Еквілібріума” виглядають більш суворо, ніж ці інопланетні зомбарі, незважаючи на зараження супер-мега-вірусом. От, наприклад, у фільмах Ромеро ніхто не бажає стати гнилим мертвяком. Тому що мертвяки дурні, не дуже розбірливі в їжі, та й пахне від них зрештою погано. А тут звичайні на вигдяд люди - нічого лиховісного.

От якби вони гнили, розкладалися або хоча б їли чоловічину, то тут би точно ніхто не захотів приєднуватися до їхньої хмурої компанії. А так імовірність того, що головна героїня не витримає й засне, не сприймається з таким вже первісним жахом. Загалом, фільм не дуже страшний, незважаючи на те, що є переробкою знаменитого ужастика.

Інфіковані ходять туди-сюди по місту із серйозними обличчями, їздять на машинах, та стоять чередами на зупинках. Створюється враження, що їхньою метою було лише захоплення планети, а що з нею потім робити вони якось не подумали. Коротше, нудновастенький такий намічався кінець світу. Мабуть, найнудніший із часів “Пульсу”, в якому Армагедон прийшов дуже ліниво й неохоче.

Основне достоїнство фільму – це, мабуть, присутність у ньому дуету чудових акторів. Крейг і Кідман відмінно виглядають разом.

Деніел Крейг привніс у картину гарну порцію англійської чарівності, але роль йому дісталася не сильно виразна. Тому очікувати чогось надприродного від Деніела не варто. Навіть сухуватий якийсь персонаж вийшов.

Під час зйомок у цій картині Крейг дізнався, що одержав роль агента 007 у майбутній серії бондіани “Казино Рояль” і був змушений відлучитися на якийсь час у Лондон для участі в прес-конференції.

Ніколь Кідман, будучи першою скрипкою акторського складу, відмінно впоралася з поставленими завданнями, у результаті надавши нам ще одну гарну акторську роботу.

Режисер Олівер Хіршбігель відомий нам за фільмом “Бункер”, який у свій час одержав досить гарні віднуки. “Вторгнення” - перший англомовний фільм режисера. Особливих творчих перекручувань у картині немає - Олівер досить зважено поставився до своєї роботи. Модна нині “ картинка, яка трясеться,” в численних екшн сценах відсутня, що робить перегляд досить приємним, зайвий раз не напружуючи зір. Місцями перехід від однієї сцени до іншої виконаний досить оригінально, що не може не радувати.

Взагалі, “Вторгнення” має мало спільного з першоджерелом. Наприклад, у картині 1956 року й у двох наступних рімейках 1978 і 1993 зелені чоловічки заміняли людей млявими опудалами, тоді як у даній кінострічці людей роблять млявими простим полосканням мозку. Також поміняли головних персонажів - у цій версії мама рятує сина, а не тато доньку як в оригіналі.

Загалом, кінострічка може похвастатися в першу чергу акторами, а інші складові виконані досить посередньо. Мабуть більша частина восьмидесятимвльйонного бюджету була витрачена на гонорари Кідман і Крейгу. У підсумку вийшов середній трилер без натяків на яку-небудь винятковість.

Місцями фільм нуднуватий, але постарайтеся не заснути під час перегляду. Іноді це дійсно важливо.