Рецензія на фільм «Денні Ланцюговий пес»

Сюжет: Денні - небезпечний рукопашний боєць, який все своє свідоме життя прожив у нашийнику під доглядом жорстокого боса. Варто босові сказати «фас», і Ланцюговий Пес готовий рвати на частини всіх його ворогів. Але одного разу Денні випадає шанс змінити своє життя...

Думка: Попередження - відгук містить маленький спойлер.
Переглянувши свого часу двох «Перевізників» Луї Летер’є, знятих у співдружності з тим же Люком Бессоном, я очікував побачити без сумніву ефектний, але вкрай поверхневий і далекий від реальності бойовик. Фільм зненацька перевершив мої очікування. Замість бездумного невпинного екшену вийшла лірична драма про знаходження простого людського щастя, нехай і загорнена в оболонку жорстокого рукопашного бойовика.

Бійки у виконанні Джета Лі дивляться на ура, тверді, динамічні, місцями досить криваві. Як на мене, то це набагато краще виглядає у фільмах подібного жанру, ніж польоти в небесах на мотузках, продемонстровані в, між іншим, теж кримінальному, а не фентезійному бойовику «Ромео повинен померти». Але, що ще більше сподобалося в Джеті Лі, так це здатність втілювати на екрані небанальні психологічні образи. Не геніальна гра, звичайно, але на досить високому драматичному рівні, ну, принаймні, з позиції сприйняття рядового глядача.

А от Морган Фрімен і Боб Хоскінс на висоті, як завжди. Особливо сподобався Хоскінс у ролі ватажка банди, відмінно зіграна роль!

Єдине, що злегка засмутило, так це фінал, зроблений не зовсім переконливо, на фоні загальної реалістичності й продуманості історії. Якось режисер зі сценаристом забули про інших поганих хлопців з пушками, крім ватажка бандитського угруповання. Але через загальне позитивне враження, не хочеться загострювати на цьому увагу.

Рекомендую всім шанувальникам якісних бойовиків, аматорам рукопашних сутичок і шанувальникам гарних ліричних історій.