Рецензія на фільм «З мене вистачить»

Безумовно - це явище свого часу. Новий фільм Джоеля Шумахера, який вийшов у далекому 1993 році, буквально перевернув індустрію кіно.

Ви тільки уявіть - божевільний головний герой, який випадково (а може навіть і не випадково) вбиває людей і виражається, використовуючи ненормативну лексику.

Ви відчуваєте?

Що цей світ просто зобов'язаний загинути у вогні ядерного апокаліпсиса. Точно вам кажу.

Ви відчуваєте?

Що людство вже досягло максимального піку свого розвитку, і все, що нам залишається, - так це повільно, насолоджуючись процесом, знищувати його.

Ви відчуваєте?

Щоб підірвати систему, потрібна одна лише маленька іскра. І що найстрашніше, вона вже є - Вільямс.

З пункту А в пункт Б починає прямування людина у білій сорочці із синьою краваткою й з валізою в правій руці - невдаха Вільямс. Позаду нього залишилося старе авто, яке застрягло в довгій пробці, попереду ж його очікує неблагополучні райони Лос-Анджелеса зі своїми гіркими норовами й правилами. А він - усього лише звичайний роботяга, хлопець із середньої ланки, який справно платить податки й завжди переходить дорогу тільки на зелене світло, який йде по місту, думаючи про своє мізерне існування й про ідею відвідати свою доньку, з якою йому за рішенням суду заборонено зустрічатися.

Нестерпна жара, численні «братухи», усюди дратуючі його люди, поліцейські заслони й агенти ФБР встають на його шляху, і йому здається, що все місто ополчилося проти нього.

Про сюжет сказати мені практично нема чого, тому що псих з биткою в руці виходить на вулиці й рухається без усякого сенсу. Хоча ні, ціль все-таки є - відвідати улюблену доню. Безглуздо й абсурдно? В яблучко, весь фільм - незвичайне життя звичайного маленького обивателя у виконанні , який майстерно впорався із украй неоднозначною роллю.

Його Альтер Его вийшов просто на п'ять із плюсом. У персонаж безіменного воїна віриш відразу й безповоротно, і іноді ловиш себе на думці, що ти на місці б головного героя, вірніше сказати, антигероя, вчинив так само, як і він. Тому після виходу фільму на широкі екрани, з’явилися численні вигуки громадськості, що подібна художня стрічка провокує людей вчиняти злочин у реальному світі.

Однак це вкрай помилкова думка, на ділі Шумахеру, як видатному режисерові, вдалося далеко сховати насильство й показати глядачеві драму однієї нещасної людини, справжнього патріота своєї країни.

Але давайте, повернемося до того, що ненависть - дуже гнучке поняття. І в XXI столітті вірити у філософію любові до ближнього, принаймні, нерозумно й не сучасно. Так що будьте реалістами - хапайте, якщо ви, звичайно ж, не дивилися, у прокаті фільм «З мене досить» (головне в цій справі - не переплутати з однойменним перекладом іншого фільму).

Незважаючи на бородатий 1993 рік і простуватий сюжет, фільм у новому столітті виїжджає за рахунок своєї антисоціальної ідеології й украй вигідно виглядає на фоні багатьох нинішніх занудотних, проамериканських бойовиків.

8 з 10.