Рецензія на фільм «Іронія долі: Продовження»
Третього дня подивився фільм “Іронія Долі. Продовження» режисера Тимура Бекмамбетова. Фільма, вважаю, вийшла дуже мила, гарна й новорічна. Навіть незважаючи на окремі недоліки.
Сюжет фільму такий: після подій першої «Іронії долі» пройшло тридцять із гаком років. Женя з Надею розійшлися, Надя все-таки вийшла за Іполита, з яким, втім, теж незабаром розлучилася, попередньо народивши доньку - теж Надю. А в Жені народився син, Костя (Костянтин Хабенський). І ось одного разу, випивши зі старими друзями батька в лазні (Ширвіндт, Белявський), Костя зважується на повтор недавнього подвигу батька. Правда, у старій квартирі Наді живе її донька (Ліза Боярська), і незабаром у гості прийде освідчуватися її наречений Іраклій (Сергій Безруков). Загалом, нудьгувати знову нікому не доведеться.
Перед режисером стояло, загалом, не найпростіше завдання: виразно розповісти сюжет з новими героями, але так, щоб історія не виглядала відірваною від оригіналу (тобто періодично показувати персонажів першої частини, що, як легко зрозуміти, не дуже добре позначається на хронометражі й послідовності оповідання). Проте, у цілому вийшло дуже навіть нічого.
Жарти, які жартують герої - непогані. Актори грають на належному рівні - що Хабенський, що Безруков. Це зрозуміло - вони самі по собі дуже талановиті. Ліза Боярська як акторка не дуже розумна, але з її зовнішністю це не проблема, і режисер це зрозумів, дав їй буквально з десяток реплік, жодна з яких не була довше двох речень. Стара гвардія (Мягков, Брильська, Яковлев) виглядали іноді трохи скованими, що здивувало. Трохи ще здалося дивним, що, скажемо, Безрукову в фільмі приділено занадто вже багато уваги, у порівнянні з Костей і Надею, якось він так вдало перетягнув на себе ковдру, що на події фільму ми практично весь час дивимося його очима. Це цікава точка зору, але не факт, що виправдана. (Хоча звичайно, Іраклій відмінно розмовляє по телефону. О, як він розмовляє по телефону!)
Знято все красиво, яскраво, по-новорічному - що для нашого кіно справа поки що нечаста. Єдине що - на мій погляд, у декількох місцях напхали спецефектів туди, де вони не дуже потрібні. Сцена зі стріляючою «Авророю» - вона злегка трешева й не дуже вписується в оповідання. Хоча з іншого боку, «матричний» епізод з боєм годинників - він саме виглядає розумно. Так що однозначно судити, чи пішли мега-ефекти фільму на користь чи ні - складно.
Що однозначно вдалося - так це побічні квести. Розмови із прикордонником, забирання в міліцію, сидіння в камері з п'яним фіном - все зроблено на тверду п'ятірку. Причому й актори там всі суцільно бекмамбетівські - прикордонника грає атомний технік Максим Іванович з «Нічного Дозору», а міліцейського чергового - Фашист з «Брата 2» (його в «Дозорі» теж можна побачити у малесенькій ролі алкаша в метро). Ці епізоди взагалі дуже сподобалися.
Ще прийшлося до душі, що режисер Бекмамбетов дуже акуратно й обережно переніс у новий фільм купу цитат з першої частини, старанно їх обігравши й місцями переінакшивши. По заливній рибі, природно, пройшлися, по лікарській професії Кості, по «поживемо - побачимо», по машині Іраклія, яка кружляє в хуртовині, і ще багато по чому.
От до речі, про машину. Не встиг фільм вийти на екрани, як відразу прибігла юрба жадібних дітей (с) і зірвала з Тимура Бекмамбетова всілякі покрови. З'ясувалося, що у фільмі масово присутня прихована реклама (або як зараз кажуть « продакт-плейсмент» («хитре на**алово», у перекладі із кримсько-татарського)). Багато казали про рекламу безруківської «Тойоти», майонезу «Кальве», «Аерофлоту», «Білайна» і ще бог знає чого. Отож.
Безумовно, це жахливо. Як міг режисер Бекмамбетов, людина кристально чистої душі, от так насрати у душі глядачам? Адже рекламувати щось - це таке западло, об яке жоден нормальний пацан не забрудниться. Тим більше у фільмі. Тим більше за гроші. От же ж млин горілий, яка гидота ця ваша заливна... еее, тобто ця ваша реклама! Дійшли до того, що обізвали фільм двогодинним рекламним роликом.
Слідуя цій логіці, фільм «Трансформери» потрібно назвати тригодинним рекламним роликом. Чи ні, не можна, тому що Майкл Бей адже ні копійки не взяв ні від «Порше», ні від «Шевроле», ні від Інтернет-Аукціону “Ebay”. Він безкорисливий зовсім, цей режисер Майкл Бей. Тому рекламу згаданих брендів він у свій фільм вставляє безкоштовно. А Тимур Бекмамбетов навпаки, за гроші. Що, звичайно, жахливо його характеризує.
А от я простий такий хлопець - я не їжджу на «Тойоті», не користуюся «Кальве», і оператор у мене - не «Білайн». Тому кого там у якій сцені рекламують - це мені нецікаво. А цікаво, щоб фільм був цікавий, смішний і святковий. І, що характерно, даний фільм - він саме такий. Гарний подарунок до Нового Року, рекомендую до перегляду.
