Рецензія на фільм «Вторгнення»

Перебуваючи в поганому настрої й меланхолії після перегляду «Мене - легенди», звернув увагу на відносно недавній мега-триллер «Вторгнення» з Ніколь Кідман і Деніелом Крейгом. Ніколь - акторка гарна, та й крайній Жемс Бонд мені сподобався, так що фільм був негайно побачений.

Після завершення перегляду, можна сказати наступне - якісний середнячок. А тепер про ці й інші новини докладніше.

Сюжетний заміс такий: на Землю, разом з ушкодженим шатлом, падають мікроспори інопланетного походження. Потрапляючи в тіло людини, вони негайно проростають і підкоряють носія своїй волі. Зараза поширюється в світі стрімко, і ось вже майже неможливо сказати, хто поруч із тобою - людина або інопланетна маріонетка?

Про маріонеток я, звичайно, не даремно бовкнув - тому як сюжет до крайності нагадує відомий твір Роберта А. Хайнлайна «Ляльководи». Точно такі ж прибульці, точно так само проникають в людей, точно таким же методом розповзаються по світу. Ще трошки нагадало «Факультет», «Еквілібріум» і півдесятка ужастиків класу «Б», де Землю підступно захоплюють марсіани. Проте, це досить самостійний твір, який базується на романі Джека Фінні «Викрадачі тіл» (хоча в оригіналі там було зовсім інакше, там людей саме викрадали, а на їхнє місце впроваджували клонів).

Ніколь наша Кідман у фільмі грає психоаналітика Керол Беннелл (який фільм не подивлюся, там в обов'язково присутній психоаналітик. Невже все так погано із психами в Асашай?). Деніел Крейг грає її колегу - фельдшера-акушера, фахівця з нетипових положень плода Бена Дрісколла. І вона і він, загалом, з ролями впоралися, добре у Ніколь найкраще виходило ходити по кімнатах з напруженим обличчям, а у фільмі їй така можливість надавалася неодноразово. Що ж стосується Деніела, він тут грає чоловіка - мрію феміністки, універсальний засіб для розради й сексу. Такий тихий, поступливий, але трохи відважний (не плутати з мужнім) дядько. Що після ролі агента 007 виглядає дуже смішно, відмінний комедійний персонаж вийшов.

Крім цих двох головних героїв, у фільмі присутній ряд неголовних - колишній чоловік Ніколь, приміром, якого зіграв Джеремі Нортем. Сам персонаж вийшов не дуже цікавим, але актор виглядає як якась помісь Шона Пенна й Едварда Нортона, і цим запам'ятався. Ще там був маленький хлопчик, син Ніколь, який, у повній відповідності з відомим фольклором, бігав по даху (але не впав, просто так бігав). Отож, хлопчик (його грав Бонд. Джексон Бонд) вийшов так собі, нічим принципово не виділявся з когорти аналогічних хлопчиків з інших фільмів (див. «Воно - легенда», «Нічний дозор», «Шосте почуття», «Прокляття» і ін). Ще у фільмі на короткий час засвітився російський дипломат (Юрій Каганович, гідна заміна космонавтові Левові Андропову відомо звідки), єдиний, хто за весь фільм сказав здорову річ, яка визначає суть фільму (про це нижче). Але його, звичайно довго не протримали в сюжеті, а незабаром жорстоко вбили. Разом - акторський склад у цілому не вразив. Добротно, але не більше.

Чув я також, що режисер фільму Олівер Хіршбігель - він не увесь час виступав там режисером («мій режисер - це не мій режисер», як сказала Керол Беннелл). Те, що він зняв, не дуже сподобалося хлопцям з «Ворнер Бразерс», тому до справи були підключені спеціально навчені персонажі, не то брати Вачовскі, не то Джеймс Мактейг, хто з них це був, історія змовчує, у титрах немає ні тих, ні іншого. У кожному разі, фільм вийшов не дуже цілісним, у ньому пекельним чином змішався триллер, гостросоціальний підтекст, звичайний ужастик про захоплення Землі злими прибульцями, тупий треш із груповим настрибуванням на машину й поливанням жертв шлунковим соком, і ще різне. Проте, це не позбавляє фільм основної ідеї, і навпаки, додає. Разом, у фільмі виходить цілих дві ідеї, головна й поверхнева.

Поверхнева спадає на думку досить швидко - саме наші почуття й емоції роблять нас людьми, без них люди перетворюються в таких байдужих зомбі (для найбільш нездогадливих у фільм була спеціально вставлена сцена про двох самогубців). Відповідно, злі прибульці позбавляють людей саме емоцій, що успішно демонструється майже весь фільм.

Головна ідея теж намацується без зусиль (спробувала б не намацатися): людьми нас робить схильність до насильства. І тільки під керівництвом прибульців ми можемо стати нормальною расою. Яка не гнітить себе саму. Не даремно увесь час вторгнення по телевізору показують різні цікаві новини - то Китай звільнить своїх політв'язнів, то президент Ірану відмовиться від ядерної програми, а то ще США війська з Іраку виведе, і насильство в усьому світі падає до нуля. Загалом, не прибульці, а якась мрія растамана. Смішна концепція, якщо вдуматися. Але викладена чітко й виразно, так.

Разом, фільм вийшов а) вторинним, б) нерівним, в) непримітним у плані акторських робіт. З іншого боку, зроблене все бадьоро, динамічно, яскраво, чітко. Що радує. Загалом, добротно, але на один раз.