Рецензія на фільм «Імла»

Сюжет: типово кінгівське американське провінційне містечко, яке, звичайно ж, спіткало страшне й дивне нещастя. Звідки не візьмися з'явився туман, а разом з ним прийшли дивовижні тварини, які жеруть людей. Жителі містечка забарикадувалися в гіпермаркеті й зайняли глуху оборону, у надії, що їх незабаром урятують...

Думка: від постійного й, мабуть, найкращого екранізаторщика творів Короля Жахів нічого іншого я й не очікував. Постановник «Зеленої Милі» і «Втечі із Шоушенка» Френк Дарабонт в черговий раз зняв відмінний фільм за новелою Стівена Кінга. І зробив він це, як звичайно, з великою повагою до літературного першоджерела, знявши все практично так, як Кінг написав, за винятком фіналу, про який варто сказати окремо.

Найголовніше, що дуже точно передано атмосферу й психологічну напругу повісті, акторами прекрасно зіграні кінгівські характери, ну й спецефекти, звичайно, не підкачали! «Імла» - фільм не для аматорів кривавих слешерів з морем крові й насильства, хоча й того й іншого в стрічці предосить.

В першу чергу це психологічна драма, загорнена в оболонку містичного фільму жахів. По суті справи, не важливо, звідки взялися монстри й куди вони в підсумку дінуться. Найголовніше, це скрупульозне дослідження граней людської особистості, охопленої страхом перед неминучою загибеллю.

І жах, який аж серце леденить, діється не в тумані - обителі кровожерливий тварин, а в серцях і душах людей, загнаних у кут. І саме Гомо Сапіенс - Людина Розумна, корячись інстинкту самозбереження або, що ще страшніше й трагичніше, бажаючи полегшити страждання своїм ближнім, робить дуже дикі й жахливі вчинки, даючи фору всім дивовижним монстрам разом узятим, які прийшли з іншого виміру. І, не розкриваючи кінцівки історії, варто сказати, що Дарабонт створив ще більш моторошний і сумний твір, ніж оригінал Великого й Жахливого Стівена Кінга.