Рецензія на фільм «Краще шоколаду»
Прогледів фільм під назвою “Better than Chocolate” (в перекладі «Краще за Шоколад» та «Смачніше за Шоколад» відповідно). Фільма ця непроста. Вона, як би це сказати, не для всіх, і дивився я її з чистої мисливської цікавості - а що тут, власно, відбувається, типу.
Ну загалом, так - фільм мені не сподобався. З багатьох причин. Одна з них - час, вільний від перегляду, я грав в «Санітарів Підземель», гру... е... специфічну, зі своєю особливою мовою й світоглядом. І він, світогляд, дуже сильно суперечив побаченому у фільмі. Але це так... це одна з причин тільки. Інші підтягнуться в міру написання.
Загалом, як вже згадувалося, фільм типу як дуже складний. Він розповідає про дуже насущну проблему - про сексуальних меншостей.
Ні, тут не про ахтунгів - став би я про таке фільми дивитися. Тут зовсім про навпаки - про лесбіянок. Це, звичайно, багато чого змінює, тому я хоча й не підтримую їхніх поглядів і вважаю, що дівчата повинні кохати пацанів, і ніяк інакше, але подивитися на симпатичних дівчат, які цілуються, - воно завжди цікаво. Раніше от загалом студія «Приват» поставляла гарний тематичний матеріал, а тепер от виявляється лесби прокралися й у серйозне кіно не для всіх. Почав дивитися із цікавістю.
Ось є така дівчина Меггі - вона типу головна героїня. І раптом раз! вона зненацька закохується в іншу дівчину - Кім. Кім - вона художниця, вона малює по підворіттях. Така, я вам відверто скажу, пацанка. Але навіть неначебто й нічого на вигляд, чисто на аматора. Тобто на нашу Меггі. Кім теж звертає увагу на нашу Меггі, і вони радісно дружать організмами в розмальованому кімовому фургончику вже на тринадцятій хвилині фільму. Початок вразив.
Але адже не все так просто! Звичайно, не все. До Меггі в гості приїжджає її мамуля, подивитися, як її іногородня донька тут собі живе, що думає, з ким тра...(закреслено) спілкується, і так далі. І ось! І ось Меггі постає перед мега-дилемою - чи сказати мамі, що її донька тепер слухає «Тату» і спілкується строго з дівчатами, а на пацаніфф і дивитися не може, або не сказати? Як це зворушливо написано в анотації до фільму «життя змушує її зробити вибір - втратити кохання або зізнатися матері, що вона лесбіянка..» Плакав. Плакав гірко. Ридма.
Давайте підійдемо до цього питання як справжні санітари – жорстко та цинічно. У чому взагалі проблема? Де безвихідність і відсутності виходу, характерні для «кіно не для всіх»? Де вони, ась? Ну нехай вона скаже мамці, що лесбіянка - чого страшного трапиться? Небеса впадуть на землю? Мамашка з криком «я тебе породила, я тебе й заріжу!» дістане широкий ніж і порубає її на шашлик? У чому взагалі труднощі? А не хоче казати - хай не каже, знову ж нічого жахливого не трапиться. Млин, от це талант - на півтори години розмазувати ситуацію, яка взагалі, що називається, гівно питання. Сміявся.
Але й режисер Енн Віллер теж, треба думати, зрозуміла, що не всі зрозуміють настільки глибокий філософський задум, і кинуться співпереживати двом дурепам, які захоплено лижуться - вона ввела в сценарій фактор, який все ускладнює. І навіть не один, а цілих два.
Перший фактор - це подружка наших юних лесб на ім'я Джуді. Тобто вона не те щоб подружка, але десь біля. Транссексуалка вона, простіше сказати.
Тут, звичайно, знову ж все непросто - ввести такого, з дозволу сказати персонажа. Взагалі на трансів дивлюся завжди з цікавістю - це як же потрібно щоб голову перекосило, щоб із собою таке зробити? Але дивиться незмінно свіжо, так. Хоча на цю, котра у фільмі, дивитися довго не рекомендується, є небезпека глибокої психологічної травми. Знову ж неясно - це вона/воно для чого такою стала? Типу щоб відчути себе жінкою? А воно того було варто - почувати себе такою страшною тіткою, що жоден нормальний мужик на неї довше двох секунд не дивиться? Незрозуміло, взагалі. Та й ролі ця Джуді у фільмі вважайте ніякої не грає, введена, треба думати, сугубо понту для. Та й фіг з нею.
Фактор номер два - суспільство. Яке, як і слід було сподіватися, не розуміє й не цінує. І постійно ставить ціпки в колеса, і не дає дороги великому й зворушливому коханню. І взагалі пригноблює. І наприкінці фільму - не в самому кінці, а в проміжному - злі скінхеди-вершники Апокаліпсиса б'ють трансуху Джуді й когось із лесб. Кого саме, розглядати була лінь. Стомили.
Але закінчується все добре, не подумайте. Чистий слинявий, сопливий хеппі-енд, типу всі жили довго й щасливо, і вмерли в один день, коли почалася ядерна війна.
Напевно, ті, хто дочитав до цих пір, вже здогадалися, що фільм «Краще за шоколад» мені не сподобався. Хто не здогадався - мої співчуття. Проте, і ті й інші можуть скористатися безкоштовною й безоплатною порадою, і фільм цей не дивитися. Тому що фігня. Нудно.
