Рецензія на фільм «Фатальний слуга (Фатальна служниця ? Фатальне бажання)»
Сиділи ми якось, майже повним складом, та ще з надлишком - тобто я, Брабус, Крос, Блейд, Пік, та Біг Жека. Сиділи, пили пиво, розмовляли про всіляке. Як раптом комусь із них (точно не мені) спала на думку ідея! Ідея ця полягала в наступному: а чому б Реддеру (це я) не написати рецензію на порнофільм? Ідея всім сподобалася. Ми там взагалі великі фахівці з порно зібралися, особливо Брабус. І всім було цікаво - як це в мене вийде традиційним пекучим сарказмом пройтися по такій цілинній, недоторканій ще поки рецензуванням, поверхні?
Найскладнішим моментном у цьому випадку було не написання рецензії. Що там складного - друкуєш собі літерки, потім викладаєш на сайт. Просто, як салат «Рабінович». Найскладніше - це був вибір відповідного екземпляра для перегляду. Тому що колекція - ого-го! Плюс Жека обіцяв, якщо що допомогти щодо правильних фільмів. Плюс Брабус. Ну, Брабус, він так... він такий. Він цю справу любить.
Але зупинився на одному фільмі. Як не дивно, навіть не від німецько-скандинавської фірми “Private”, що незмінно радує відмінною якістю й відсутністю сюжету. Для дебюту в цьому жанрі хотілося чого-небудь більш закрученого. І знайшов - «Фатальне бажання» (“Desir Fatal”), майстерно перекладене як «Фатальний слуга». Добре хоч не «Фатальні яйця». А яка назва гарна вийшла б для порнофільму.
Добре, почнемо власно про фільм. Для гладкості переказу оберемо стиль «під Зощенко». Міхал Міхалича.
Ось такий, розумієте, непристойний фільм. А взагалі там досить глибокий сюжет. Там мова йде про екранізацію книги одного модного письменника. Такого, я вибачаюся, Джека Верньєра. Напевно, він був з американців. Прізвище таке досить гидотне. І там, у його книзі мова йшла про війну. Там ця війна йшла вже значно після фашизму, приблизно в 21 столітті.
А взагалі це була така вульгарненька книженція, що її й екранізувати не варто було. Але проте, всі що дивилися були в неабиякому захваті. Вони влаштували цьому Джеку овацію. І дуже плескали в долоні.
Але напевно, вони плескали для того, щоб він швидше промчався думкою від своєї нової книги до наступного святкування. А святкування там було просто буржуйське - пиво там, ікра. І так далі. Хліба, мабуть, п'ять сортів. Житіє!
І звичайно, цей припадочний Джек щось там трохи перебрав. Імовірно, він занадто багато випив цього свого американського пива. І воно йому вдарило в головний мозок. І тут наш Джек починає, я вибачаюся, чіплятися до перехожих мимо дам, і лізти до них з непристойними натяками.
- Перепрошую, - бурмотав, напевно, наш герой язиком, який заплітається, - а як ваше ім'я-по батькові? А запишіть мені будь ласка на долоньці ваш телефончик? А телеграфчик? А пошту?
І звичайно, гості йому спочатку хотіли набити морду. Але потім, бачачи, що дами, загалом, не дуже ухиляються на предмет написати телефончик, самі прийнялися за те ж. Загалом, пиятика там вийшла досить-таки примітною. Вона в них затяглася до глибокої ночі.
А вранці, коли протверезіли гості ще відносно розслаблено бродили по кімнатах і примірялися до срібних свічників (а деякі, які трохи бідніше, лазили по підлозі й підбирали розкиданий напередодні дріб'язок), виявилося, що вночі хтось зопалу придушив одну з дівчат. Таня було її ім'я, багатьом вона була відома, незважаючи на розцінки. А потім полоснув по горлянці ножем й утопив у колодязі. Уявляємо подив того гостя, який з раночка вирішив попити водички. Переполошив, напевно, півбудинка, дурень такий.
І все б нічого, але серед вже майже тверезих і тому похмурих і неговірких гостей затесався один такий лобур. Приватний детектив. Така досить арапіста особистість. Вусики, як у таргана, костюмчик, мабуть, не з дешевих. І так далі. І ось цей сучий син вирішує з'ясувати, звідки там у колодязі з'явився труп. І весь фільм він це з'ясовує. І навіть виявляється, що всі, хто ночував в будинку цілу ніч брали участь у чому-небудь такому досить соромітному. І все це нам детально показується.
А взагалі у фільмі немає спеціальних ефектів. І це нас сильно засмучує. І навіть спричиняє деяке здивоване схвилювання. Цей момент нам не цілком зрозумілий. Громадяни режисери! Ми любимо спеціальні ефекти, чому їх немає у фільмі? Але зате там є багато іншого, і це почасти зм'якшує наш біль втрати. І навіть майже його змиває.
Акторська гра нам не дуже сподобалася. Крім того арапістого детектива, нам сподобалися дві дівчини. Ви їх відразу впізнаєте, це дві блондинки, там з ними був влаштований окремий номер. Від загального хвилювання ми їм навіть написали електричний лист і послали його кур'єрським інтернетом. І ще поштовими голубами відправили звісточку. І зв'язалися через аську.
Але найбільше враження залишив волохатий карлик. Це був справжній дикий ліліпут. Та який величезний! Хоча, звичайно, бачили ми ліліпутів і крупніше. Але цей просто був дуже дикий. Так що цього актора ми теж оцінюємо досить високо.
В цілому, фільм на наш погляд, вийшов такий трохи поверхневий. Не розкрита глибока філософія «цинь», не реалізоване глибинне тантричне відношення інь і янь, крім того, моральна основа і високі моральні ідеали головних персонажів (того ж жовтого африканського папуги какаду) не розкриті належною мірою. Проте, ми вважаємо, що як освітній посібник з детективного розшуку фільм становить інтерес для дітей старшого шкільного й молодшого студентського віку.
PS: На скріншотах, до речі, порнографія не відбита, і не сподівайтеся! Ми не пропагуємо порно, у жодному разі, як ви могли подумати, боже мій. Ми його доброзичливо й ненав'язливо рекомендуємо :)
