Рецензія на фільм «Зворотний відлік»
Несподіванно, без оголошення війни, як сніг на голову звалився російський фільм «Зворотний відлік». Ну, я про нього раніше нічого не чув, тому виявив пролетарську пильність і відразу ж навів довідки. Виявилося, фільм цей неначебто дуже гарний. Астрономічний бюджет, мега-зйомки, і все таке. Втішно, звичайно, що колишня батьківщина так шустро звикла до десятимільйонних бюджетів. Це добре, так. Тепер, я вважаю, головне - домогтися, щоб якість при цьому не дуже страждала. А то як знімуть на ці... десять мільйонів... так потім і виходить - то володар морів ака «Перший після бога», то володар розумів ака «Зрушення». А то ще «Кочівника» знімуть - ніяк не нарадуєшся.
Але є думка, що фільм «Зворотний відлік» вийшов трохи краще. І навіть не трохи, а десь навіть значно. За винятком декількох дрібних недоліків і незрозумілок, вийшло, загалом, дуже навіть нічого собі.
Але не фіг тягти кішку за гуму, відразу розродимося конкретними фактами.
У фільмі знімалися наші нові й нібито молоді зірки - Андрій Мерзликін, Оксана Акіньшина, Анастасія Макеєва. А також не дуже молоді, але з розряду тих коней, які борозни не псують - Леонід Ярмольнік, Максим Суханов, Олег Штефанко. Мерзликіна, я дивлюся, тепер у кожний другий фільм тикають, типу дуже вже харизматичний і талановитий товариш передбачається. Ну, не знаю я, в «Бумері» він так, тямуще виступив. В «Полюванні на піранью» теж, начебто, старався. Тут - на мій погляд, похибка. Теж старається, зрозуміло неозброєному оку, але сугубий позитивний супергерой з нього не дуже виходить. Хоча, звичайно, той же Вдовиченков на його місці дивився б ще крутіше. Не цілком схвалюю.
З інших дядечок і тіточок, які миготіли сідницями на екрані, мені сподобався тільки Ярмольнік. Він, як це, правильно помітили в нещодавньому КВКе гірше всіх продається, але вже якщо продається, то робить це якісно. Сліпий підривник Кріт у його виконанні вийшов винятково стильним дядьком. Характер розкритий, вважаю, до такого ще товаришеві Мерзликіну довго й важко бігти. Стильність у Ярмольніка, звичайно, не настільки як в Арукарда в фільмі «Хелсінг» виявлена, але однаково - дуже круто. Там йому тільки за одну фразу «Правильно... туди бомба навряд чи дістане» можна поставити жирну п'ять із плюсом. Ага.
Інші актори нічим особливо не вразили. Анастасія Макеєва рясно трясла цицьками (благо є) і блискала довгими ногами без ознак спідниці, але акторське дарування на всю широчінь не розгорнула. Вважаю, нема чому особливо там розвертатися. Дівчина-компьютерщиця ніяк теж не показала. Непогано виступив Старший у виконанні Максима Суханова, він там люто моргав і показував намальований шрам на щоці. Але казав нечітко, ковтав слова. Це не сподобалося. Максим, потрібно більше працювати над дикцією, тоді буде значно краще. Он Демосфен - хто його знав до того, як він набрав повний рот камінчиків і вимовив свою мега-промову? А так тепер всі в курсі - був, от, у Древній Греції, такий, розумієте, Демосфен, бовтав, як дурень із повним ротом. От у нього багато чому можна повчитися.
І ще, звичайно, слід зазначити злісний персонаж Олега Штефанко. Лиходій у його виконанні вийшов дуже гарним. Це, думаю, відбувається багато в чому тому, що він, Олег, сам по собі трохи схожий на Артемія Троїцького. А Троїцький, він, як відомо, на вигляд - натуральний лиходій. Тому внаслідок своєї такої незвичайної схожості частина злочинницької слави перепадає й акторові Штефанко. А вже від нього - і відіграному персонажу. Але навіть якщо не враховувати зовнішність, однаково підривник вийшов знатним - не злий геній, звичайно, але так... близько. Грамотно імпровізував у випадку небезпеки, тямуче ризикував, при необхідності йшов ва-банк, плутав сліди, грав на нервах - все як заведено. Деякі моменти з повсякденного життя диверсанта-підривника я навіть освіжив у пам'яті.
Загострю деяку увагу на сюжеті. Сюжет, як можна було здогадатися з вищенаписаного, не дуже розумний. Так, у міру. У плепорцію тобто. У Москві, як заведено, готується теракт. Його готує мега-терорист Хасид за допомогою своєї правої руки. Ну, не в розумінні - «правої руки», а в сенсі найближчого помічника. І вибух відбудеться через два дні. І де - невідомо.
Розслідуванням інформації займається особливий відділ по боротьбі з тероризмом. В нього входять: мега-спецназівець, який в молодості спарувався із практиканткою по фізиці й зберіг про цей момент найнезабутніші враження, тітка-психолог, сліпий дядько-сапер і супер-компьютерщиця, яка ламає сайт-пентагона на сніданок. І ще Старший, котрий намагається всією цією оравою керувати. Виходить погано.
Ситуація ускладнюється присутністю в групі зрадника - людини Хасида! Тобто вона є, але невідомо - хто. Із цим миритися не можна, і бравий спецназівець у виконанні Андрія Мерзликіна проводить за фактом ряд оперативно-розшукових заходів. Проводить він їх оригінально, по-більшовицькому - він приставляє пістолет до голови кожного члена групи й сичить на вухо «Скіки тобі заплатили, сцуко?» Як не дивно, ніхто не зізнається, виявити зрадника в спецназівця, навіть діючим таким прогресивним способом, не вдається. Що цікаво, не вдається до самого кінця фільму. І навіть наприкінці однаково нічого незрозуміло.
З вищесказаного може створитися враження, що фільм «Зворотний відлік» - він поганий. Це омана. Фільм цей - непоганий, динамічний, яскравий, швидкий. Такий собі середнячок серед бойовиків. У цілому, я б його рекомендував до перегляду широкій публіці. Залишилося вказати на дві незрозумілки.
По-перше - у фільмі практично немає спецефектів. Ну, таких, на який можна тикнути пальцем і сказати «О, спецефект!» І це, вважаю, добре. Але є один момент, з вибухом машини, коли просто хочеться боляче тикнути пальцем у режисера й сказати: «Ги, чуваг, лол». Тому що те, що там відбувається - це, звичайно, прикольно намальовано, але виглядає ніяк. Спеціально запросив для перегляду цієї сцени знайомого, великого фахівця з комп'ютерної графіки. Слова, що видав цей фахівець, при перегляді траєкторії польоту дверей, що відлітають від вибуху, я наводити не буду, тому що вони проходять по відомству "mature, for scenes of violence and some coarse language". Я ж сам чайник у комп'ютерах, я спочатку думав, що вони, двері ці, оснащені ОВТ - відхиленим вектором тяги, і тому так цікаво летіли. А вони, виявляється, просто на комп'ютері намальовані. Був розчарований. Це, значиться, раз.
І два - от як хочете, але незрозуміло мені, навіщо сліпому саперові наручний годинник???
А в цілому, як уже згадувалося, міцний, розумний бойовик. Рекомендую.
