Рецензія на фільм «Мечоносець»

Фільм «Мечоносець» був мною побачений ще минулого тижня, приблизно в четвер. А те й раніше, не пам'ятаю. Але там спочатку підвалило термінове замовлення по перекладу, а потім на вихідні виїхав на відпочинок у Євпаторію, і повернувся тільки вчора. І відпочинок, скажу я вам, вийшов зовсім непоганий. Я тепер, мабуть, за правило візьму - їздити восени в Євпаторію на відпочинок. Дуже мені там сподобалося.

Ну отож, виходить, і часу на обмірковування таємного значення фільму було порядно. Обмірковував я його, треба визнати, не дуже довго - там, у Криму, не зовсім до цього було - але додумав до кінця. І навіть маю із цього приводу де-що сказати. И кажу.

Режисер фільму «Мечоносець» - Пилип Янковський. Це який незадовго до, зробив фільм «У русі» з Хабенським у головній ролі. Незважаючи на деяку неоднозначність, фільм, на мій погляд, вийшов гарним. Велику роль туди, звичайно, вніс сам Костянтин (а ще, невелику, але гарну - Настя фон Калманович), але й режисерська заслуга тут виразно бачеться. Після перегляду перейнявся.

Загалом, це я до того, що до товариша Янковського-Молодшого я ставлюся з увагою й навіть деякою повагою. А тут ще дізнався, що він, виявляється, виготовив такий собі фільм-драму-фантастику за назвою «Мечоносець». Звичайно, якийсь час помаявся очікуванням, але потім виловив шустрий фільм у мережі й закачав його собі, навіть не чекаючи появи доброго камрада BoRoVic'a. Дуже вже хотілося подивитися, що там і як.

І от, після чотирьох абзаців вилитої води, переходимо до головного: фільм «Мечоносець» - він теж не цілком однозначний, але однозначно гарний. Могутньо сказанув, так. Тепер спробуємо розібратися.

Фільм, власно, знятий у зовсім нехарактерній для наших режисерів манері. Він часом схожий на комікс. Або на аніме. У цьому легко переконатися, переглянувши його хоча б перші хвилин десять. Усілякі там незвичайні ракурси, характерні кадри, потойбічність і деяка інфернальність головного героя - це так, це все присутнє. Оператор постарався як треба, мені побачене дуже сподобалося навіть в огидній екранній якості. Треба буде обов'язково знайти гарний, якісний DVD і насолодитися по-справжньому. Але, повторю, знято настільки по-звірячому, що вразило навіть так. Епізод із транспортуванням у вантажівці із кров'ю, що сочиться з-під дверей, переглядав неодноразово, чого зі мною давно не траплялося, був украй вражений.

Музика. Музика теж відмінна, в основному сумна, саме така, щоб негайно звихнутися, і з виттям кинутися в темну дощову ніч, криками оглушуючи округу й будячи сусідів, бурлак і собак. Або дістати улюблений меч і покришити в капусту чергових негідників. Чим, власно, і займається головний герой. Але до нього ми зараз ще повернемося, а так ще додам, що режисером був обіцяний зовсім нелюдський звук. В екранці знову ж було мало чого із цієї нелюдяності розібрати, але ті, хто подивилися в кінотеатрі підтверджують - звук зроблений дуже добре. Стало бути, не нає...не надули й тут. Що радує.

Ну й переходимо нарешті до головних героїв (яких у фільмі рівно два) і сюжету. Так сказати, на солодке. Тому що який фільм без сюжету? Ну, звичайно, такі є. Наприклад, «Ультрафіолет» з Мілою Йовович або «Богиня» з Ренатою Литвиновою. А то ще - “Final Fantasy. Advent Children”. Але однаково, сюжет - це важливий елемент будь-якого фільму, тут, я вважаю, двох думок бути не може.

Загалом, як знають всі зацікавлені питанням, в екстремальних ситуаціях людина може багато всякого. Випивати за раз десять літрів пива без відвідування туалету, перепливати Ла-Манш три рази, вивчити чотири іноземні мови або здати екзамен з філософії. А от у головного героя фільму Сашка (тезко, оле!) в непростих життєвих обставинах з руки вилазить залізний меч. І він їм махає. І вбиває ці самі обставини. Іноді навіть із особливим цинізмом. Але фільм насправді не про це.

Актора звуть Артем Ткаченко. Актор він у цьому фільмі гарний. Раніше я його спостерігав у дебільній молодіжній нібито комедії «Мріяти не шкідливо», там він грав якогось недоумка з погонялом Шнек. Повний ідіот. Тут, в «Мечоносці», він виступив значно серйозніше, персонаж вийшов винятково звірячим і відмороженим, як зиркає очима по кутах - атас. Однозначний залік. Довго думав, кого за манерою поводження мені нагадує головний герой. Потім згадав - Данилу Багрова з фільму «Брат», те ж поводження, ті ж мотиви, ті ж методи (з виправленням на меч, зрозуміло). Так.

Персонаж номер два - Катя. Вона ж акторка Чулпан Хаматова. Я її бачив тільки у фільмі «Країна глухих», після чого ходив два дні як мішком вдарений. Так, країна глухих - це вам не жук начихав, тут все серйозно. У цьому фільмі Чулпан грає Сашкове кохання. Дуже гарна дівчина, я її навіть спочатку не впізнав. Просто приголомшливо. За двох головних героїв режисерові - шість із плюсом, дуже органічно й красиво дивляться.

Спецефектів, незважаючи на все вищесказане, у фільмі дуже мало, але вони, що називається, до місця. Зате рясно представлений так званий «нуар», тобто чорнуха. Відкусані пальці, порубані навпіл люди, криваві розводи на вітровому склі, залита кровищею же вантажівка, вивернуті кишки - все, як це кажуть французи, у плепорцію. Суворо. Разом з тим, фільмокадри ретельно й з любов'ю розфарбовані за допомогою різних професійних програм на зразок Фотошопа. Розфарбовано, що особливо радує, теж професійними, спеціально навченими людьми, у результаті чого все дивиться дуже атмосферно. Не так круто, як в «Місті Гріхів», але теж гідно.

Коротше кажучи, фільм (як уже згадувалося вище) - гарний. Якщо не настроюватися на чергову «нашу відповідь Голівуду» - то особливо. Похмура й жорстока історія кохання. Поважаю.