Рецензія на фільм «Темний ліс»
Як і обіцяв, ділюся враженням про фільм «Темний ліс», що подивився від безриб'я. На той момент просто не було нічого більше, що можна було б дивитися. Ні, дивитися було що, на вінті я дбайливо зберігаю «Живу мертвечину» Пітера Джексона, «Спиздили» Гая Річі й «Святі з нетрів» Троя Даффі - всі три в перекладі Гобліна - і ще багато всякого. Але рецензії на них не напишеш - дуже старі всі. Ну, не те щоб старі... літні. Тому подивився «Темний ліс», і все на предмет рецензування. Тим, хто сильно чекає мега-рецензії на фільм «Зрушення», доведеться ще небагато почекати, камрад BoRoVic фільм уже видав на перегляд, за що йому велике спасибі, але самого перегляду поки що не відбулося. Тому дану рецензію можна читати як якусь передмову до ще небаченого фільму.
Ну от, не моргнувши оком, накатав довгий абзац не по темі. Зараз моргну й піду писати про фільм.
Фільм, як це прийнято зараз робити, про підлітків. І це правильно - кому цікаво дивитися на зарослого щетиною лисого й в'ялого Брюса Вілліса? Або на ослабленого напруженим половим життям з обома статями Джека Ніколсона? Або на вдало поєднуючого все вищесказане Міккі Рурка? Це, однозначно, уже відпрацьований і морально застарілий матеріал, його дивитися молодому глядачеві попросту западло. Молодому глядачеві подавай трилер і ужастик, і щоб там лиховісні монстри в особливо перекрученій формі гризли цнотливих школярок, що нестямно верещать. Не можна, до речі, не відзначити, що в наведеному сценарії щось є...
Насправді, звичайно, є. Ще б – адже це сценарій фільму «Темний ліс», про який я ось уже четвертий абзац намагаюся розповісти. Починається фільм з того, що в занесену десь далеко в американську глибинку спецшколу для дівчат привозять дівчинку Хезер. Це в нас не викликає ніякого здивування, і, тим більше, страху - от якби привезли хлопчика! Хоча, звичайно, ми не фахівці із хлопчиків, нам трохи важко припустити, що було б тоді.
Загалом, її привозять батьки. І там залишають. А сама школа, звичайно, не пустує - там ще чоловік тридцять учиться. І всі дівчата. А вчать їх чоловік п'ятеро викладачів - на чолі з директрисою.
Директриса, на мій погляд, це просто блиск. Така, розумієте, мерзенна сволота, що навіть такій сволоті, як директриса з фільму «Сайлент Хілл» (подивився за порадою Павлова) залишається тільки висіти в куті й нервово курити колючий дріт. Більше скажу: директрисі з «Сайлент Хіллу» труси тутешньої директриси - по коліно будуть. Зовсім інший рівень акторської майстерності й особистої стервозності. Спеціально подивився, що за тітка її грала - виявилася якась Патрисія Кларксон. Не можу сказати, що чув про неї раніше (тому що не чув), але тепер потрібно пошукати, хто вона, власно, така. Таке розжарення всесвітнього смутку упереміш із кровожерливим божевіллям - це просто щось із чимсь. Так.
Але, звичайно, у першу чергу увагу мою привернула зовсім не директриса, а навпаки - це саме нове дівчисько на ім'я Хезер. Це тому, що вона досить симпатична. Ноги там, руки. Обличчя. І так далі. Все є, усе на місці. Тим більше, дівчисько трохи нагадує Мілу Йовович у ранній молодості, що мене особисто дуже радує. Теж подивився в титрах, хто така - виявилася Агнес Брукнер. Глянув в Інтернеті - їй, виявляється вже 19 років. Так, роки не щадять нікого. Досить відома акторка для фільмів класу «Б», до речі.
Але, загалом, знову до сюжету. Зрозуміла справа, у цій закритій школі все виявляється не дуже чисто. І навіть зовсім нечисто. Вона виявляється насправді таким гербарієм з людожерським ухилом. Тобто там по ночах у вікна спалень учениць залазять дерева, і їх, учениць, жеруть. І напевно, навіть голосно причавкивають при цьому. А директриса, мерзотниця, всім цим неподобством керує. Вона вишукує серед школярок найобдарованіших і схиляє їх до аморального співробітництва з деревами. А щоб ті не смикалися, підсипає їм у їжу спецпрепарати.
У цілому, звичайно, сценарій тупий. І навіть дуже. Немає там глибини характерів і довгих роздумів під місяцем - як нам, розумієте, облаштувати Росію. І це цілком зрозуміло - фільм не про Росію зовсім. Він зовсім про інше. До того ж - категорії «Б». І зовсім цього не приховує.
Тому єдине, що мені дійсно у фільмі сподобалося - це акторки, що грають профессорсько-викладацький склад школи. Дуже вже вони зловісно вийшли, практично всі. І учениці теж деякі сподобалися, але зовсім з іншого погляду. А з погляду акторських талантів - ніякі.
Все інше зроблено дуже середньо, що спецефекти, що операторська робота, що звук. Якось нічого ніде не звернуло уваги, тобто - якісно, але не вражає. Один момент мене тільки зацікавив - це коли вони в актовому залі все хором співали, це так, це красиво. А так - розумний середнячок.
Якщо немає інших варіантів - один раз подивитися можна.
