Рецензія на фільм «Ненаситні»
Щоб стати справжнім репером, не обов'язково народитися негром. І бубонити собі під ніс під барабан теж необов'язково. Не є також необхідним уминати уявлювану брудну білизну перед фейсом неприродно розчепіреними пальцями. І шийний ланцюг можна залишити на сусідському Барбосі. А сукняні сирітські штани неймовірної ширини подарувати бомжам, щоб було чим бідолахам укриватися від дощу. От хіба що кепочку-дебілку можна залишити, розгорнувши козирком назад.
Справжній репер, як неочікувано просвіщає нас режисер фільму "Ненаситні" - камрад Руслан Бальтцер, народжується тоді, коли придумує назву своїй майбутній реп-группі. Мені такий підхід надзвичайно симпатичний. Якби наші музиканти зупинялися на стадії назви й далі нічого не робили - наскільки б у світі було більше гармонії й менше гівна...
Згаданий фільм мене дуже приємно вразив. Давненько вже мені не зустрічалася така легка й динамічна комедія, у якій - увага! - нікого жодного разу не вбили.
Не те щоб я був таким вже пацифістом, аж ніяк. Коли Панін з Дюжевим в "Жмурках" мочать перехожих ліворуч і праворуч, це виглядає природно, глядачам весело, як тепер кажуть тіни - "Нас порвало! Ор! Ггг!"
Камрад Бальтцер мабуть, веселий і талановитий хлопець - зняти фільм без єдиного спецефекта, без єдиного пострілу, без єдиного вибуху, трупа й траха, з невідомими акторами - і фільм вийшов смішний, так ще й із цікавим і закрученим сюжетом. За це камраду величезна від мене повага! Крім "Ненаситних" він зняв ще дві комедії ("Навіть не думай", першу й другу частини), треба при нагоді подивитися.
Сюжет "Ненаситних" спочатку суворий і невибагливий: трійця друзів - млявий мажор, енергійний розпиздяй і гальмо, що прибилося за компанію, збираються стати реперами. Що для цього треба, я перелічив вище, а крім усього іншого їм потрібні гроші.
Ну, це не оригінально зовсім, гроші потрібні навіть таким видатної камрадам, як я... Однак, працювати хлопці не збираються. Працювати чомусь ніхто не любить. Так, я теж не виключення - але досить про мене. Хлопці займаються всілякою протизаконною лабудою, типу боїв без правил, фальшивими грошима, торгівлею марихуаною й т.п., однак їм сильно не везе. Наприкінці їх обчищає рідний тато й нічого не залишається, як іти на велику дорогу в розбійники.
У цей час їхньому знайомому - режисерові порнофільмів - теж потрібні гроші. Місцевий бос порнобізнесу дає три дні, щоб повернути борг. Потім до цих чотирьох прибиваються ще двоє стурбованих відсутностю грошових знаків, і банда напружено думає - кого ж пограбувати? Краще грабувати того, хто в міліцію не піде - місцевого власника порнобізнесу.
А надворі веселі дев'яності роки, іноземні туристи їздять у колишню імперію зла як у зоопарк на екскурсію. Екскурсії бродять де попало. Зненацька рефлексуючий невдаха Рокі - колишній порноактер - стає дуже популярним. Усі висловлюють йому своє захоплення зіграною головною роллю у фільмі "Разючий пеніс". Така увага приємно, але коли іноземні туристи впізнають його під час пограбування й у масці - це вже палево. Однак, Рокі це не збентежило, він роздав автографи й продовжив грабувати.
Чим далі від початку, тим фільм стає усе більше непередбаченим, що не може не радувати. Переказувати краще не буду, гарний фільм переказувати гріх - його треба дивитися. Скажу тільки, що гроші хлопці викрали, але далі відбулося щось зовсім нестандартне й не для всіх приємне. Однак, усе закінчилося добре для наших типу-реперів.
Як екзотика, в одній зі сцен замалювався український співак, не знаю прізвища - головний танцюрист на майдані Конго. Навіщо він там був, незрозуміло, але нахабна пика прийшлася в тему. Зображував він нового українського, втім, не особливо переконливо. На мій погляд, уроджена інтелігентність перешкодила...
Але навіть це аматорство не зіпсувало картину. У сухому залишку виходить рекомендація - фільм дивитися неодмінно!
Мабуть, краща російська комедія поточного року.
