Рецензія на фільм «Шосе примар»

Ужастики - це добре. Народу потрібні гарні ужастики. Вони нас, як би це сказати, жахають. У гарному, зрозуміло, сенсі того слова.

Але вірно й зворотнє. Погані ужастики народу не потрібні. Вони нам, власно, на фіг не потрібні. Вони нас дратують. І приводять у дике шаленство.

Це я сьогодні подивився американський жахливий ужастик за назвою «Шосе примар» (“Haunted Highway”). Фільм 2006 року, так що повинно бути дуже страшно. Повинно було бути.

Але воно не! От «не», і як хочете. Взагалі нестрашно. І нецікаво. Хоча не будемо розкривати цієї страшної таємниці й подивимося, уважно вдивимося напруженими, почервонілими від безсонних ночей і струмків сльоз очима в темний туман цього непростого фільму.

Є такий фотограф в Америці - Грег. Не чули? Нічого страшного, багато хто не чув. І тепер уже ніхто не почує. Це тому, що в Грега вкрай з'їхав дах. І тоді він взяв бензопилку і пішов маніячити. Але це вже потім було, а спочатку було зовсім не так.

У нього спочатку була дружина. Як звали дружину, історія змовчує. І навіщо воно нам треба - ім'я дружини маніяка? До того ж покійної. Тобто вона спочатку не була покійною, а потім він її - шварк об підлогу! - вона взяла та й померла. Заспокоїлася. Посварилися вони, значить.

А посварилися вони не просто так, а тому що у фотографа Грега є тьолка на стороні - японська супермодель Юкі. Це про неї співала Анастасія Стоцька «Білі ріки, білі руки Юкі, руки-гаки». ( О-па, подивився, дівчину, виявляється кликали Юмі. Помилилася, помилилася Анастасія Стоцька!) Грег її спочатку фотографував-фотографував, а потім вони обоє подумали «а чи фіг?» - і стали спати разом. Живуть, щоправда, роздільно, це, мабуть, у них поки що тільки в планах.

І от цей психований Грег, виходить, через цю дурепу-японку прибив рідну дружину. Але сили духу й загальної бадьорості не втратив, а навпаки - шустро витер кров з підлоги паперовим рушником, упакував тушку в штору, перев'язав скотчем і занурив у багажник своєї машинки. І поїхав собі на цій машинці куди очі дивляться.

А очі в нього дивилися, виявляється, прямо на чорное-чорное озеро, де вони спочатку запекло запалювали із дружиною, а потім - із цією японською моделлю. Типу пам'ятне місце. І от у цьому місці він і хоче притопити покійну жінку.

На шляху йому постійно щось заважає. Спочатку повз нього проноситься мотоцикліст у жовтому шоломі. Грег починає нервувати - це адже явно неспроста. Глядачі починають тремтіти - точно, неспроста. Потім за ним їде машина й мигає фарами. Грег у паніці - вони всі знають! Глядачі б'ються в істерику. Потім з машини вилазить товстий жлоб-заїка й починає без зайвих слів душити Грега. У глядацькому залі множинні оргазми - от як воно, виявляється! Потім по дорозі неквапливо бреде примара прибитої дружини. Грег розуміє - у нього глюки. Глядачі замислюються, за що вони платили гроші. «За квиток!» - підказує їм товста білетерка з бородавкою на носі.

Потім за Грегом починає їхати поліцейська машина. Хлопець усвідомлює страшну правду - за ним полюють демони й інопланетяни. «Вони прийшли не з миром, вони хочуть зжерти мій моск!» - шепотить він і притаплює педаль газу.

Заїхавши кудись у глухомань, він люто наїжджає на чергову примару новопреставленної тітки. Примара виявляється неміцною й з тріском розшибується об ветровуху, залишивши після себе вісім літрів крові й кишок. Грег у шоці - він квапливо підтирає непорядок паперовим рушником і продовжує заїзд.

Гарні в них в Америці паперові рушники, кров відтирають на раз. Треба б прикупити пару рулонів, либонь згодяться.

А потім він приїхав знову кудись, підпалив рушники, і вони згоріли. Він глядь! - а машина як новенька, ніяких плям і патьоків. «Аріель» вирішує, - каже задумливо Грег і їде на чорное озеро.

Або от ще випадок був - їде він собі, дивиться - а багажник у нього починає повіііііііільно відкриватися, і хтось звідти, начебто б, починає лізти. Він зупинився - а він, багажник - рраз! - закрився. Він відкриває його - а там повний багажник кровищи. Він тоді заспокоївся, і далі собі помчав.

І потім наш фотограф розуміє - усьому провиною його японська дівка. Може вона відьма? - напружено міркує Грег. - Або пошептав хто? Або родичи в неї із Ктулху зналися? А отут ще по радіо постійно передають якісь шепоти й покрики. А зовні зловісно каркають птахи, і дме вітер. Кошмар, одним словом. Із чого б це вони?

Наприкінці ночі Грег добирається до озера, і булькає супружницю у воду. А вона раптом як взяла, та як вистрибнула з води! Та як за ногу його схопить! Він закричав жахливо, забився, потім дивиться, а це не дружина, це мотузка в нього за ногу зачепилася. Відв'язав він мотузку, утер холодний піт з пахв і погріб на берег.

Отут у мене виникло закономірне запитання - а якого хріну він волок труп двісті кілометрів біс знає куди, коли міг спокійно скинути його де-небудь у посадці й злегка прикопати? Відповідально заявляю, у нас так робили й роблять не один рік. І нічого, ніяких претензій, ніхто не знайшов і не обурився. Посадки - вони адже для того й призначені, власно.

Але потім усе стало ще більш непросто. Потім Грег приїхав до своєї японської коханки, сів до неї на ліжечко, подивився на неї із щирою любов'ю й легкою утомою, і задушив. А потім взяв бензопилку (от вона коли, пила, знагодилася-то!) і порізав її на фрагменти у ванній. Тільки закінчив, тільки присів на диван передохнути, тут раз у двері - дзвінок. Він відкриває - а там дві безневинно ним убиті тітки стоять. І очі нетутешнім вогнем світяться.

Він тоді засумував зовсім, упав на підлогу й лежить. І бурмоче щось як хворий. А то, виявляється, не тітки були, а поліцейські. Вони дуже здивувалися, що Грег їх за тіток прийняв. Здорові такі два мужики. Загалом, прийшов нашому фотографові повний аллес гемахт.

Нічого більше у фільмі не пояснюється, що за примари, що за демони, чого там все саме так, і навіщо. А я так не люблю. Я люблю коли зрозуміло. А коли так що тут - то ніякого задоволення не виходить. Тому не сподобалося. Убийте фільм об стіну.

PS: А японка до речі, нічого, симпатична. Єдина вдача фільму. Тому замість скріншотів вставив її фотки. Щоб було, на що дивитися.