Рецензія на фільм «Кактус»
Цей фільм, як не дивно, не про Мексику, з тішучими серце алкоголіка стрункими рядами пляшок текіли. І не про секретарку із двома горщиками кактусів перед монітором. Фільм про французів. Якщо хто не знає, французи люблять знімати комедії. У комедіях, як правило, знімається П`єр Рішар. Є він і тут, незрозуміло, щоправда, навіщо.
Ще французи люблять знімати драми. А іноді плутають ці жанри. От і даний фільм заявлений як комедія, але нічого комедійного в ньому немає. Один француз любить лікуватися й вирішує, що в нього жахлива хвороба. Біжить на рентген, але доктор нічого не знаходить. Він тоді на інший рентген. На третій. І знову нічого. Він тоді на комп'ютерну томографію біжить. Чекайте результату, - каже доктор.
Наш герой фланірує біля кабінету, а доктор викликав медсестру й розглядає кактус, що засихає, у своєму кабінеті. Хана йому - каже доктор, трьох місяців не протягне. Як пити дати хана - підтверджує медсестра.
Пацієнт вирішує, що кажуть про його знімки й у шоці біжить додому.
Удома вмираючому не сидиться, тоді він заявляється до свого друга. Друг тільки оженився, медяний місяць, секс щодня, усякі інші радості - а тут помираюче тіло. Буду, каже, у вас жити, поки не помру. Потерпіть вже, не довго залишилося. І починає в них жити. Ну й де тут комедія? Це драма, товариші мої.
Далі - більше. А чому б помираючому не трахнути дружину друга? Головне, зробити так, щоб вона сама захотіла. Жінки, вони жалісливі. Друг застає їх у ліжку й сильно ображається. Тоді нібито помираючий каже: злі ви, піду я від вас. І йде, і їде в Індію, до великого Прабха-якось-там-його-БабЕ. Він все вилікує, зцілить. А друг, кинутий дружиною, їде з ним. Хвилюється про здоров'я помираючого, напевно. Знову нічого смішного не спостерігається.
По дорозі помираючий довідається, що він здоровий, а от друг його починає від індійського клімату й місцевих продуктів сильно хворіти. Харчові отруєння, укуси отрутної фауни та інші радості. Наприкінці його самого доводиться везти до чудодійного БабЕ. Це смішно?
П`єр Рішар по фільму взагалі нічого смішного не робить, а завідує якоюсь філією Амстердама в індійській глибинці. Безперестану шмалить косяки в руку товщиною, а навколо тусуються обдовбані в мотлох студенти, яким він поставляє ганджубас. Де тут гумор, покажіть мені, друзі? Білий або чорний? Його немає в жодній сцені.
Інша справа, якби у фільмі був хоча б чорний гумор. Давним-давно французи випустили чорнушну комедію "Операція банзай". Там жарти були присутні, хоча й специфічні. Що ж вважається смішним на батьківщині Робесп`єра? От основні моменти:
Мужикові в туалеті вибили око;
Верблюда збила машина, і він репетує диким голосом;
Рікшу вбила валіза, що випала з літака;
Обдовбанний японець захопив літак з пасажирами й врізався в американський авіаносець;
Втім, народ у залі для глядачів весело іржав, дивлячись таку комедію. Гумор, він хоч і чорний, теж може розвеселити.
В "Кактусі" гумор відсутній як поняття. Морди у всіх сумовиті, діалоги тупі, сюжет занудотний. Хоч би імбіцильний сміх включали кожні півхвилини, як у серіалі для даунів "Елен та хлопці"...
Дивитися даний фільм настійно не рекомендую, тим більше як комедію. Дарма витрачений час. Відстій.
