Рецензія на фільм «Населення 436»
Переглядав вчора фільм "Населення 436". Дивився із метою на складання гарної рецензії, але після перегляду хутко передумав... Cтало дуже лінь щось писати, щось видумувати... Ні кого з тамтешніх акторів не пригадав, а тому не вигадавав за що причепитися... А сьогодні рився у відеоархіві в пошуках нещодавно переглянутого фільму "Пекельна жінка", у якому одну з головних ролей виконувала мною палко кохана, найчарівніша й найпривабливіша Аманда Піт, і випадково наштохнувся на ще один фільм з її участю. Фільм називається "Більше, ніж кохання". Отримав величезне задоволення від перегляду. На нього рецензію писати не стану, тому що рука просто не підніметься... Так до чого це я?! А, от - у фільмі цьому, крім Эштона Катчера, ще засвітився головний герой з "Населення 436". Ну брате, думаю, потрапив! Тепер я твій фейс запам'ятав, і тепер ні що не зупиняє мене почати рецензувати.
Зроблю ще маленький відступ. Не так давно замислився - а хто взагалі лазить в інет читати рецензії, навіщо це потрібно? Є описи до фільму, які звичайно на коробках пишуть... маленькі такі описи, що зберігають інтригу... Навіщо більше?! Недовго міркуючи, зробив деякі висновки на тему того, як писати рецензію так, щоб було все правильно й логічно. Загалом, на відсосні фільми можна писати, не боячись заглиблюватися в опис сюжету. У винятково відсосних фільмах – можно навіть кінцівку розповісти, якщо треба змішуючи її з гівном. Такі рецензії зручні й правильні - вони остерігають глядача від можливості в порожню витратити півтори години. Є ще одна категорія фільмів - гарні й правильні. Тут з описом треба бути обережніше...
От, зараз буду намагатися обережнічати. Свідомо навіть повідомлю, що фільмом "Населення 436" я залишився задоволений. Отож, як ми вже знаємо з мультфільму "Тачки", міста/придмістя/смт бувають різні - деякі кишать туристами й проїзними, а деякі - тихі, непримітні. У таких, як правило, усі один одного знають, усі один одному родичі. Містечко, в яке в'їжджає співробітник служби перепису населення, саме таке. Чесно кажучи, після перших 5ти хвилин перегляду, провівши нескладний аналіз отриманої інформації й зіставивши з ДУЖЕ промовляючою назвою фільму, мені без вагань безпомилково вдалося вловити ідею сюжету... Він, загалом такий: у містечку мешкає 436 чоловік. Не більше, і не менше. Хтось заїжджає, хтось помирає. Хтось їде - ... Хоча ні... ніхто не їде. Справа в тому, що на вид тихе, мирне містечко, із проживаючими в ньому на вигляд милими й доброзичливими людьми, - насправді - великомасштабна змова, із психами, садистами й іншими додаваними до них причандалами. Все, як я й передбачав. Було цікаво дивитися, знаючи, що минаючі в кадрі бабусі й дідусі зворушливо тримають один одного під локіток, незабаром покажуть своє справжнє обличчя. Шикарно. Трохи мене бентежили протягом фільму не зовсім логічні дії героїв у складних ситуаціях... але режисерові очевидно видніше, як повинні поводитися герої під дією стресу... напевно це цілком логічно робити необдумані й передбачувані для ворога вчинки.
От, загалом все, що вважав потрібним - переказав. Що відносно акторів - масовка й другопланові герої потішили. В упор розглядав - всі пристойно вийшли. Головні герої чомусь сподобалися менше... може для них сценарій не дуже правильно написаний, може самі актори підкачали, але загалом не викликали вони в мене особливо яскравих емоцій... але ж могли б, так. Для цього були створені всі передумови - і сюжет гарний, і другий план створив атмосферу...
І у висновку - фільму тверда четвірка* і всілякі схвалення з моєї сторони + рекомендація до перегляду!
* фільми на 5 я звичайно на диски записую, а цей такої честі, на жаль, не отримав.
