Рецензія на фільм «Кімната 6»
Удосталь потестував і налагодив оновлений дизайн і контент мега-сайту, звернув свою увагу на новий американський нібито психологічний трилер за назвою “Room 6”. Висококваліфіковані російські перекладачі, зрозуміла справа, переклали назву як «Кімната 6», хоча, з огляду на те, що дія відбувається в лікарні, точніше, мабуть, було б перекласти «Палата №6». Відразу б з'явилося розуміння й неслаба повага до творців фільму - бач, мов, які молодці, навіть самого нашого дідуся Чехова знають, з однойменним добутком.
Хоча насправді сюжет фільму не надто перегукується із твором письменника Чехова, мабуть, автором сценарію виступив все-таки не він.
Їдуть собі в машині двоє - Эмі й Нік. Раптом – ба-бах! У їхню машину врізалася інша. Эммі відбулася легким переляком, Ніку зламало ногу. У другій машині, напевно, теж щось погане відбулося.
Навколо машин зібралася юрба, незабаром приїхала місцева «амбуланца», що, у кращих традиціях широко відомої в певних колах гравіцапи забрала Ніка невідомо куди. Эммі обіцяла йому писати, і чекати, поки він не повернеться. Але, як з'ясовується ближче до фіналу фільма, не дочекалася.
Ага, ну й звичайно, ночами Эммі бачить страшезні сни, де за нею юрбами женуться монстри із вивернутими фізіономіями. Плюс за нею постійно бігає якась маленька дівчинка, що щось їй намагається сказати, але Эммі ні біса не може зрозуміти.
Ну, від маленьких дівчинок з великими зубами мене вже незабаром почне злегка вивертать. Досить «Дзвінок». Досить “F.E.A.R.” Досить “Prey”. Ще всяке - теж добре. І от знову - маленька, але дууужеее злісна дівчинка Меліса, прошу любити й поважати.
До середини фільму з`ясовується, що Ніка забрали не звичайні санітари, а незвичайні - злісні примари з давньої давнини, фактично лікарі-злодіі. І відвезли його у свою примарну лікарню. У лікарні мешкає доктор-хірург, що усіх ріже своїм потужним скальпелем, двоє санітарів, четверо медсестер (трапяються симпатичні, особливо китаянка) і зовсім монстроподібна доглядальниця. Плюс ще невизначена кількість мертвих обгорілих пацієнтів. Ці злісні примари тримають у жаху всю околицю.
Санепідемнадзора в особі Зінаїди Сніжної на них немає.
Спочатку Нік ні про що не здогадується. Перші підозри закрадаються в нього, коли він ближче знайомиться зі своїми товаришами по палаті. Гарні такі товариші, товариські. Зміцнюють вони при підгляданні за медсестрами, які за обидві щоки хльостають свіжозібрану для аналізів кров пацієнтів. А коли його кладуть на операційний стіл, не дають наркозу й починають різати, Ніку стає зрозуміло- щось тут не так. Але вже пізно пити боржомі.
«Сволота! - кричить у розпачі Нік, - у мене ж нога зламана, навіщо ви мені серце ампутували?»
«гм, вірно, - погоджується головний хірург. - Помилка вийшла. Сестра, відпиляєте пацієнтові ногу».
Але зараз зробимо невеликий флэшбэк і повернемося трошки назад, до медсестер (китаянка дійсно непогана). Коли я в перший раз разом з Ніком почав підглядати, момент, коли сестри роздягнулися й почали люто лизатися, мені дуже сподобався. Але, навідміну від Ніка, я є не лише пацієнтом, а мега-критиком, та ще й експертом зі світовим ім'ям цілком у всіх областях сучасного життя. Тому відставив убік емоції пацієнта, і почав міркувати.
Звичайно, що тіток,які цілуються показують у фільмі в трьох випадках:
1. Якщо це європейське кіно, то тут до таких речей ставляться дуже поблажливо й навіть, я б сказав, кокетливо. Втулюют ці сцени, я вибачаюся, в усі місця. Не те щоб я проти, ні. Але дуже характерно, європейське кіно такими методами легко відокремлюється. Хоча, звичайно, є й інші прийоми. Але про них я нічого не розповім.
2. Якщо це порно, у ньому тітки, що цілуються, - це просто маст хэв. Тут, звичайно, німецьке порно поза конкуренцією, якість незмінно висока, дуже задоволен. Хоча місця на гвинті залишається усе менше, потрібно щось вирішувати. Доведеться, мабуть, брати стодвадцятку.
3. Якщо це фільм категорії «Б» і нижче. Туди скидають все що можна - зубастих вампірів, тіток у прозорих платтях, злісних космічних загарбників, кровожерливі рослини з моторошними щупальцями й інших зомбі в кривавому вигарі. Там дивуватися нема чому.
Помізкувавши над завмерлою на екрані монітора картинкою (так, китаянка рулить), схилився до третього варіанта, і далі став дивитися фільм саме як категорію «Б».
У фільмі Нік біг з щільно закритої палати, побачивши, як озвіріли від крові медсестри зжерли його останнього побратима по палаті. Крові, звичайно, море, забруднені білі халати, білі контактні лінзи в очах - дуже, дуже вірогідно.
Просто як у відомій тюремній пісні, де щось там: «так по білому снігу, що озвірівший конвой доїдав утікача».
Отже, Нік біжить. Він біжить коридором. Але зненацька коридор повернув ліворуч. І Нік теж повернув. Тоді коридор повернув знов. Знову ліворуч. Нік за ним. А він - ще раз і ще раз ліворуч. Нік його ледь наздогнав. І що? І опинився на тім же місці, звідки почав. Він знову - в коридорі, пробіг всі чотири повороти ліворуч і знову - на тім же місці? Що таке? Він - знову. І знову той же результат. Тоді Нік притулився до стіни й заплакав.
«Що ж це?.. Що це таке? - шепотіли його губи, що трясуться. - Що це за темна магія? Або це тому, що я не заплатив податки й тому не можу спати спокійно?»
«Ні, це тому що ти - дурень, - сказала монстриня-доглядальниця, виходячи з темного кута. - Це ж треба - три рази по колу пробігти й нічого не зрозуміти! Будували лікарню за радянським проектом, вихід зробити забули. Так що вихід - через вікно».
«Я не можу через вікно, - схлипнув Нік. - У мене нога зламана».
«Вірно, - замислилася доглядальниця. - Ну, нічого, підемо в операційну, там тобі цю ногу жваво відітнуть, і підеш собі додому».
Так Нік і опинився на операційному столі.
Загалом, тупий фільм. Як комедію дивитись легко. Як жахливчик - складно. Змішали туди купу усілякого - «Лиховісні мерці», «Колиска страху», додали маленьких дівчинок, лікарів-убивць, ретельно перемішали, додали крові за смаком й видали довірливому глядачеві.
Мені ця страва не сподобалася.
І навіть те, що головна героїня наприкінці помирає, фільму не рятує, а особисто мені дуже наполегливо хотілося її прибити - за тупість.
