Рецензія на фільм «Посейдон»

Посейдон - це бог такий. Він жив у Древній Греції. Він там був володарем морів і океанів, колебателем суши, а ще чомусь заступником коней. Напевно, він на них переміщався по землі. І це цілком зрозуміло, маршрутних таксі тоді все-таки не було, а на своїх двох богові-олімпійцеві все-таки не цілком пристойно ходити. Прямо скажемо - некошерно.

Куди Посейдон подівся потім, і де він зараз - про це мені нічого невідомо.

Але побачивши в наявності фільм режисера Вольфганга Петерсена з однойменною назвою, дуже зрадів, тому що до древніх міфів я ставлюся дуже добре. Я їх люблю. І книжка товариша Куна «Легенди й міфи Древньої Греції» мені дорога з дитинства.

А ще в іграшці “Fallout 2” була така нафтовидобувна компанія - “Poseidon Oil”, теж спогади, посмішки, ностальгія. Загалом, гарна назва - «Посейдон», правильна.

Через неї, власно, фільм і подивився.

По ходу перегляду виявилося, щоправда, що там зовсім не про богів і тим більше не про «Фоллаут». Там про корабель, що називається «Посейдон». І який одного чудового дня, пливучи кудись по своїх справах, натикається на велику океанську хвилю, перевертається й тоне.

Оскільки сюжет фільму я тільки що переказав, трохи від нього відволічемося. Це прийом такий - відволікатися. Як би. Як би йти убік і розповідати про всяке інше. А потім - рраз! - і знову до теми, неначебто від її й не йшли. Я цим прийомом володію в досконалості.

Отож. Режисером даного фільму виступає запеклий режиссерище Вольфганг Петерсен. Після того, як Камерон зняв в 1997 році «Титанік», товариш Петерсен не знав собі спокою, усе бився в істерику - хотів таке ж зняти. А то й ще крутіше. Від прикрості й інших нервуючих факторів він зняв фільми «Літак президента», «Троя» і деякі інші. Він їх, я вибачаюся, клепав як на дріжджах. Гніваючись на Камерона, підступно потопив рибацьке суденце у фільмі «Ідеальний шторм». Вийшло непогано, так. Хоча рибальський сейнер - це все-таки не зовсім «Титанік».

Потрібно було мислити ширше! Тим більше, що, незважаючи на 140 мільйонів доларів бюджету, тему води в «Ідеальному штормі» удалося розкрити не повністю. Це тому, що грошей мало, - зміркував Петерсен, і на свій майбутній фільм зажадав значно більше, а саме - 150 мільйонів.

Це як Нікулін в «Операції Ы» - «Триста тридцять!».

Ну так що? Повернемося назад до сюжету. Корабель, стало бути, на початку фільму пливе собі. А на його борті, натурально, люди. Їх там багато. І вони збираються святкувати Новий Рік. Такі, я вибачаюся, дуби, не міркують, що Новий Рік потрібно святкувати вдома. От і виходить те, що виходить.

На корабель накочує величезна приливна хвиля! The mother of all waves, так сказати. Безладні моряки її помічають тільки в останній момент, і зробити нічого не можуть. Точніше - можуть. Але через притупилі від безпробудної пиятики й предання гріху професійні навички, нічого не встигають. Хвиля, що налетіла, перевертає весь корабель до чортової бабусі. Все летить нагору дном, сильні гулко тупотять по палубі, слабкі лежачи відпочивають у трюмі.

У цей момент вступає потужна романтична лінія. Батько однієї з пасажирок починає бродити по переверненому й уміло затемненому після перегорілої проводки кораблю, розшукуючи свою дочку. У цьому йому допомагає група товаришів - гарний хлопець, поганий хлопець ака місцевий лиходій (природно, загине), дві тітки, старий, кухар-мексиканець і малолітній пацан. Повний джентльменський набір, одним словом.

Після знаходження дочки, група починає просто шлятися по темних коридорах у дусі «а може, ми що-небудь загубили й зараз раптом відшукаємо?». Таке враження, що акторам дали завдання - лазити собі по всіляким каналізаціям і вентиляційних шахтах, говорити про що-небудь, що в голову прийде, а там уже монтажер з режисером настрижуть плівки й що-небудь путнє із цього забацають. Але актори із завданням не впоралися, тому що навіть такий іменитий товариш як товариш Петерсен нічого гарного із цього відстою зробити не зумів.

Створюється навіть враження, що сценарію для фільму як такового не існує, настільки вбого все що відбувається.

До речі, про акторів. На одну з головних ролей був запрошений винятково знаменитий і вмілий актор Курт Рассел. Останнім часом це ім'я просто гримить, який фільм не візьми - навкруги Курт Рассел. І до чого ж знатно грає, це просто разюче. Навіть батько всього й вся Рутгер Хауер - і той у Курта в підметках не валявся. Крутіше його в сучасній кіноіндустрії тільки мега-майстер Олівьє Грюнер.

Але темні коридори - це теж почасти добре, у темних коридорах теж усіляке зустрічається. Особисто я чекав чогось захоплюючого, типу величезних мутованих спрутів у кривавому вигарі, інтелектуальних зубастих акул, або хоча б пару-трійку пасажирів-зомбі, що жадають м'яса з младих тіл наших героїв. Але нічого подібного я не дочекався, на кораблі взагалі нікого крім людей помічено не було.

Отут знову ж встає питання про розумові здатності героїв. Про повноцінність. Добре - шукати доньку по величезному напівтемному кораблі, де навкруги вода, оголені кабелі й пожежі. Але вже після її знаходження продовжувати лазити уздовж і поперек у пошуках якогось незрозумілого виходу - це я вже просто вибачаюся. Це тупість. Знайшли, розумієш, собі комп'ютерну гру - вихід з рівня шукати. Нагадаю, по сюжеті, їх повинні були знайти й урятувати - і знайшли й урятували в результаті - через пару годин після катастрофи. Чого простіше - сиди собі в безпечному місці й чекай підмоги. Можеш навіть в 911 по мобільнику подзвонити. Але не такі наші герої. Вони постійно шукають пригод на свою дупу. Молодчаги, красені.

Ну й капітан, що зібрав всіх пасажирів у єдиному на кораблі приміщенні з величезними вікнами, які, звичайно, видавила вода й усіх затопила - він теж яскравий приклад розуму й кмітливості.

Виглядає затоплений корабель із боку красиво, отут нічого не сказати. Оператори й комп'ютерні малювальники попрацювали непогано. Це з однієї сторони. А з іншого боку - внутрішні приміщення виписані винятково вбого. Перевернені за сюжетом каюти такими не виглядають ніяк. От граю зараз в іграшку за назвою “Prey” - от там якщо щось перевернене, то воно перевернено, голова кружляється будь здоровий. Та й Serious Sam у цьому плані теж непоганий був. А отут - ні, нічого схожого.

Коротше говорячи - дуже дорогий фільм. Часом - досить рідко - гарний. І дуже, дуже тупий і нікчемний.

Мені не сподобалося.