Рецензія на фільм «Мінотавр»

Стародавні греки були дуже прогресивним народом. Вони першими зробили вино, лазню, суспільний туалет і демократію. Винайшли Олімпійські ігри й Троянського коня. Ще вони придумали грецькі букви, від яких з`явилася кирилиця. У них були парові машини, які відкривали двері храмів і автомати з газировкою - кинеш монетку й біжить вода. Вони вміли робити відмінні статуї, шарили в геометрії, для ворогів готували грецький вогонь, а для себе - шурупи імені товариша Архімеда. Але найголовніше їхнє досягнення - вони придумали міфи й комікси.

Мені можуть заперечити, що комікси придумали американці. Хто так вважає, відразу йде гусячим кроком у напрямку штату Нова Каледонія, а інші прозрівають разом із мною. Розписи на амфорах зображували саме комікси - вигадані історії про вигаданих суперменів.

Ви ж не вважаєте, що суперменів знову ж видумали американці? Їх придумали стародавні греки, як не дивно. Геракл, найдужчий хлопець на планеті, що боровся з різними монстрами й усіх поборов. Персей, що вмів літати за допомогою мега-сандалів і замочив Медузу-Горгону. Одіссей, який переміг циклопа - та чи мало ще їх було. Супермени в чистому виді.

Міфи древньої Греції - це готові сценарії для фільмів жаху й бойовиків. Голівуд їх так і використовував – пам`ятаєте Шварца в ролі Геркулеса? Або фільм «Троя», наприклад. Якби товариш Архімед винайшов лампочку раніше товаришів Ілліча й Едісона - кінематограф з'явився б ще в древній Греції.

Одним з ужастиків був міф про Мінотавра - похітливого рогатого жлоба, що сидів у критському лабіринті й страшно ричав. Власник цього зоопарку, царьок Мінос, вимагав данину з околишніх жителів у вигляді семи незайманих і семи юнаків щорічно. Інакше, казав він, Мінотавр прийде до вас. Мінотавра, звичайно, ніхто не бачив, але ричання чули багато хто й дуже боялися.

Мінотавр цими жертвами, відповідно до міфу, задовільняв свою похіть, а потім з'їдав - така от гра з їжею в перекрученій формі. Даний сюжет Голівуд потім використовував окремо в комедії «Американський пиріг». Пам`ятаєте, там хлопчик трахкав яблучний пудинг? Він би його й з'їв, та батько перешкодив.

І от, не заплативши нащадкам давньогрецького автора ні цента за авторські й суміжні права на сюжет, режисер Джонатан Інгліш зняв фільм «Мінотавр».

Хоча фільм спільного виробництва Німеччини, Великобританії, Франції й Іспанії, у всьому творчому колективі не знайшлося нікого, хто б розповів товаришеві Інглішу, де власно перебуває Греція.

З його біографії довідаємося, що «Джонатан Інгліш у період з 1985 по 1987 р. навчався в Кройдонському Коледжі Мистецтва й Дизайну. Потім продовжив свою освіту в Баурнемаузській Школі Кіно й Телебачення (1987 - 1990 р.)»

Треба думати, у цих закладах географію й історію не викладають. Камрад Джонатан вважає, що Греція - це десь у Сибірі, ближче до Полярного кола, праворуч від Кордильєр. Здоровенні канадські вовки, сніг по коліно, похмурі ялинові нетрі - це так, це сонячна Греція. І греки, треба думати, були норвезьких кровей, біляві бестії такі, ага.

Але фіг би з ним із кліматом, він і мінятися може іноді. І вікінги теж могли в Грецію заїхати, чому ні. Але це ще не все. Грецький острів Крит виявився заселений суцільно вихідцями з Конго й Кот-Дівуара.

Здоровенний негр-наркоман з дивним ім'ям Deucalion (очевидно так вимовляється Мінос на суахілі) рулить і вирішує долі поблизу- і далеко лежачих грецьких поселень. І при цьому постійно тягне напаси, не сходячи із трону. Растафарі суцільне, дивно, що поруч не було реперів з ланцюгами від броненосця на шиї.

Але деякі прикмети технічного прогресу у фільмі є. На суцільно дерев'яному грецько-негритянському кораблі (намальованому на комп'ютері) у трюмі встановлена залізна клітка з каліброваних сталевих прутків. З'єднані вони сталевою продольою гарячекатаною смугою. Правильно всі здогадалися, це клітка з поліцейської ділянки. Історію друг Інгліш не вчив зовсім і не знає, що заліза в стародавніх греків не було, бронзове століття воно ж не на честь жука-бронзівки названий, а за трохи іншою причиною.

Знову ж Мінотавр по легенді мав тіло людини, а не шолудивого собаки. Теж із цим похибка вийшла.

Є думка, що лабіринт був виготовлений з пап'є-маше в трьох суміжних номерах звичайного готелю. Розміри наводять на такі думки. Знову ж джакузі під виглядом печерного озера вразила, немає слів. З підсвічуванням води, нтак...

Але зате ричить Мінотавр голосно. А рога в нього які! Копита дуже стрункі. І бігає швидко, тупотить устрашаючи. А може й з-за рогу тихо підкрастися й яа-а-ак дасть рогами! Тільки худий дуже, нерегулярно харчується.

У цілому кіно вийшло дивне, жахи не страшні, місцевий Дурень непереконливий, негри зовсім не палять, безпомічні якісь. Хотів цар сестру рідну помати у порядку зміцнення родинних зв'язків і те не вийшло, втекла вона до Мінотавра. Навіть шкода царька стало. Ходить навколо лабіринту, двері відкриє й кличе так жалібно - повернися мол, я все пробачу. А отут Мінотавр - МУУУУ! Цар бігти, двері закрив на засув і плаче.

Ставимо фільму тверду трійку. Не виправдав, не переконав, не потряс.

І навіть Рутгер Хауер під видом старости-гуцула не вразив.