Рецензія на фільм «Ультрафіолет»
Про ультрафіолет в енциклопедії написано багато всякого. Наприклад:
«Ультрафіолетове випромінювання - не видиме оком електромагнітне випромінювання в межах довжин хвиль... бла-бла-бла. Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання виражається в порушеннях розподілу, виникненні мутацій і в загибелі кліток. Малі дози ультрафіолетового випромінювання роблять доброчинну дію на людину й тварин». Ну, це ще питання, які саме мутації відбулися в мозках творців фільму, і які клітки виявилися безповоротно загублені, але було їх, мабуть, багато, тому що фільма в результаті вийшла огидною. І ніякого доброчинного впливу в результаті не вийшло, і навіть ніяка Мила Йовович фільм не врятувала.
Однак про все по порядку.
Спочатку фільма йдуть титри - типу зацінуйте, хто в нас тут зіграв! Титри йдуть у вигляді коміксів за участю головної героїні й блищать різними англійськими іменами, щоправда, крім уже згадуваної Милки там нікого знайомого вловити не виходить. Комікси направляють на ліричний лад - типу напевно це фільм за коміксом, це ж круто. Насправді брехня - ні по якому це не по коміксу, для чого вони з'являються у фільмі - не зовсім зрозуміло.
Після п'яти хвилин коміксів упереміш із титрами починається безпосередньо фільм. Голосом Мили Йовович нам розповідають останні новини - типу уводять у суть справи, щоб не зовсім уже повними бовдурами входили в сміливий новий світ майбутнього.
Через сто років, як з подивом довідаємося ми, на Землі все стає зовсім не так, як тепер. З'являється деяка нова раса - гемофаги. Або гомофаки, чутно було не цілком добре. Ці самі гомофаки - вони як би вампіри, але не зовсім, нічого вампирського в них, крім над міру довгих іклів, у них не спостерігається, а в Милки - так навіть і зубів довгих немає, повна дискримінація. Гомофаки стали гомофаками не просто так, а випадково, заразилися якоюсь рідкою хворобою через кров - і відразу одержали вміння стрибати на мотоциклі по стінах, міняти гравітацію, підпалювати залізні мечі, убивати поглядом і так далі. Такий собі level-up виграли, слово честі.
Звичайно, багатьом це не сподобалося. Злісне американське правительство вирішило знищити всіх гомов. Цей момент, у свою чергу, не сподобався вже самим гомам, і вони прийнялися мстити - убивати людей, викрадати коштовні людські наукові розробки й взагалі - хуліганити по-чорному.
От і Милка Йовович - саме з таких, вона - не то член, не то мозок якогось Опору, що домагається не зрозумій як не зрозумій чого. Кличуть її, як можна, сильно напруживши мозкові звивини, здогадатися - Вайолет. Або Віолета. Типу потужна гра слів з англійського - ультра-віолета. І от, домігшись один раз цього самого не зрозумій чого, відкрила Віолетка неналежну валізку в неналежному місці, глядь - а у валізці лежить собі тіло пацана й мирно так собі посапує. Отут наша героїня, звичайно, злякалася й - цілком логічно - вирішила, що відтепер стане матір'ю цьому самому тіла. І що - таки стає. Правда, буде це в самому кінці, а до цього вона буде півтори години кришити всіх, хто посмітить засумніватися в її потужному материнському почутті.
Це, скажемо так, сюжет. Так, весь сюжет - це от він, тільки що пролунав. Могутньо, правда?
Окремого згадування заслуговує AI ворогів відважної гомофачки (гомофажки? гомофишки?) Чомусь у половини з них немає вогнепальної зброї - тому завалити свою противницю вони планують якимись інвалідними електрошокерами, причому накидаються на неї як повні дебіли - чоловік по десяти. Отут навіть не дуже розумній людині зрозуміло, що навіть якби Віолка не пручалася, а сумирно вляглася б на підлогу, то бити її ногами більше ніж утрьох зовсім незручно. А отут - дурниця, в загалі. В іншої половини зброя є, але - як компенсація - серйозні негаразди із зором, у результаті чого вони з відстані трьох кроків не можуть потрапити у двометрову тітку. Відмінні інваліди служать у збройних силах майбутнього, сказати нема чого.
Картинка не заслуговує згадування - взагалі ніякого. Часом схожа на сучасний рівень, а часом - на російський фільм «Майстер і Маргарита». На відміну від картинки, музика у фільмі - значно краще, досить на рівні. Але фільми ми дивимося не заради музики, заради музики ми її слухаємо, а у фільмі важливо вдале сполучення того й іншого. Але от не вийшло.
Сценарій, як уже згадувалося, надзвичайно тупий. Навіть до рівня «Еон Флакс» ніяк не дотягає, а вже такий тупий бойовик був – оце пісня (дивися відповідну замітку). Тут - ідіотське мочилово без ознак змісту. Погано, дуже погано.
Окрему пісню потрібно присвятити перекладу. Але не присвячу, тому що про таке гівно й говорити - соромно. Відсутність хоча б найменшої подібності з оригіналом, і без того не шпарко розумним, робить свою чорну справу - дивитися фільму просто неможливо.
Разом - рідке гівно. В український прокат фільм вийде, здається, наприкінці квітня, так що заощаджую всім бажаючим гроші - якщо не хочете тривалої блювоти після перегляду - від перегляду втримаєтеся.
Я попередив...
