Рецензія на фільм «Мережа»

Сидів давеча, міркував про вічний. Пишуть, пишуть люди коментарі на сайт, шлють листа на електронну поштову скриньку. Шлють листа хвалебні. Шлють лайливі. Просять переводити швидше. Запитують, коли буде прикольний переклад «Хронік Нарнії». Є, одним словом, про що подумати.

У міркуваннях пройшло піввечора, а потім Брабус знову занудив у чаті, що потрібно писати більше, писати більше треба, більше потрібно писати - все як звичайно. Сам Брабус тепер до рецензій ставиться дуже обережно, але інших на цю справу продовжує підписувати з легкістю. Коротше, почав шукати гідний фільм.

З фільмами напруги не спостерігається - виходять вони регулярно, і в приголомшливих уяву кількостях. Конкретно вчора під руку підкрутився фільм «Мережа 2.0», 2005 року випуску. Мудро розсудивши, що це, мабуть, сиквел, раз там двієчка в назві (елементарно, Ватсон!), прийнявся шукати першу частину. І що - таки знайшов.

Подивився для загального розвитку обидві частини.

Перша - вона ж головна - вийшла в далекому нині 1995 році. Грала там раніше знаменита, а зараз теж знаменита, але не дуже - акторка Сандра Буллок. Деякі, до речі, через незнання, часто обзивають її Сандрою Баллок, отож, правильно - Буллок. Сандра грає там геніального «комп'ютерного аналітика», а якщо простіше - бета-тестера, вона тестує програми та ігри й виловлює підступно сховані в них баги. Але один раз їй у руки попадає винятково важлива дискета з надсекретними даними, і відбувається страшне - things will never be the same again...

З погляду сучасного рівня розвитку технологій - дивитися фільм дуже смішно. Ну там, мобільні телефони розміром з пів-системника, операційні системи із дротовим інтерфейсом, секретні шестизначні паролі й так далі. Уразили, проте, серед інших дві речі. Одна - це багаторазово обпльована, але однаково викликаюча сильний подив здатність американських програмістів розміщати будь-яку, навіть найскладнішу інформацію з купою графіки всього на одній дискеті. Підозрюю, що нинішні виробники ігор і іншого софта сильно нас дурять, розміщаючи свою продукцію на компактах. Та що компакти? Геть недавно колекційне видання «Владаря Перснів» на шести DVD вийшло - от це сила, це я розумію! Тепер-то ясно, що якщо постаратися, можна було б весь фільм на двох дискетах помістити. Максимум на трьох. Друга чудесна деталь - це дивна американська пошукова система. Досить, виявляється, просто набрати в чорному полі монітора словосполучення “WHOIS VASYA?” - і розумна система надасть тобі єдино вірну інформацію про Васю, включаючи справжнє ім'я й прізвище, номер будинку, під'їзд, кодовий замок і домашній телефон. Прикольно.

Був якось і в мене схожий випадок - прийшов знайомий у гості, який сильно не шаре у комп'ютерах, довго із захватом дивився на монітор, мишу та інші корисні девайси, а потім поставив відмінне запитання: «Ну а де отут картотека, як у ФБР, щоб тільки ввів ім'я - а тобі відразу на людину досьє?» Переконувати знайомого не став, сказав, що картотека поки недоступна - ФБР саме заливає до неї нові файли. Той важливо покивав головою й нічого більше не запитував. Хоча взагалі - ідея гарна, треба буде використовувати наробітки, до знайомих дівчат у гості завалюватися. Але це все, власне, до слова.

Одержавши дискету, Сандра Буллок з подивом усвідомлює, що все в її житті починає йти не так - паспорт у неї підроблений, номеру соціального страхування більше немає, права водія зареєстровані на іншу людину, будинок виставлений на продаж, а сама вона під чужим ім'ям перебуває в поліцейському розшуку за проституцію й уживання наркотиків. Із задоволенням приготувався до несподіваного фінту - типу як у фільмі «Сутінок розуму», щоб відразу виявилося, що вона саме і є повія й наркоманка, а вся робота бета-тестером - черговий глюк. Але такого фінту, на жаль, не трапилося, що засмутило. Поскаржився на нездогадливість режисерів, і почав дивитися далі.

Виявилося, все не так просто - комп'ютерні зловмисники хочуть одержати доступ до секретної дискети, що перебуває в акторки Буллок, а для цього влазять в усі урядові системи й коректують її життя. Створюють, прямо кажучи, умови, щоб вона одумалася й погодилася на співробітництво з адміністрацією. Але дискети в Сандри більше немає - вона впала в море й добре, якісно просолилася. Негідники не вірять Сандрі й продовжують пресувати нещасну дівчину. Сандра в розпачі - куди податися? У самий відповідальний момент виникає рятівна думка - звернутися в інстанції! Дівчина пише лист у департамент юстиції й ФБР, ті справно реагують, негідники викриті й на колінах вималюють прощення, а деякі навіть без розмов скинуті з висоти на грішну землю й убиті.

Фільм, чесно сказати, тупий. З одного боку, чого жадати від стандартного фільму із закосом «під наукову фантастику», з іншого боку - роком пізніше, в 1996, вийшов відмінний фільм “Demolition Man” з тієї ж Сандрою Буллок. Коли хочемо - можемо. Тут, вірогідно, не хотіли.

Поплювавшись усмак, включив наступну частину - «Мережа 2.0». Отут все вже трохи ближче до наших днів, рік 2005. Творці фільми, мабуть, урахували попередні помилки, і у фільм Сандру Буллок не покликали. Або може, попросили, але вона сильно багато грошей зажадала, не знаю. Замість Сандри тут тепер знімається найвідоміша акторка великих і малих ролей на ім'я Ніккі Делоах. Ще, пам`ятаючи, що надворі третє тисячоріччя, у фільм запхали немислиму кількість рваного монтажу й відфільтрованих фотошопом кадрів. Рваний монтаж - це, звичайно, добре, та й фотошоп - відмінна програма, але коли й те й інше - ні до чорта ні до діла, це сильно напружує. Напружило й цього разу.

А про що, власно, фільм? А все про те же - про всемогутніх комп'ютерних шкідників. Ніккі Делоах - по фільму, щоправда, її кличуть Надія Кессіді - їде в Туреччину, щоб відпрацювати там на якусь серйозну комп'ютерну фірму. Надюшка, як не дивно, знову ж таки великий фахівець із налагодження комп'ютерних програм, такий собі дебуггер з людським обличчям. Обличчя, до речі, так собі, не сильно вражає. Сандра в попередній серії була не ахти, а тутошняя Надія - це ще значно гірше. Їде вона в Туреччину, як раптом - бабах! - її паспорт не справжній, права фальшиві, ніхто її не впізнає, кредитка не працює, телефон не відповідає, плюс на ній висять украдені 14 мільйонів доларів і два вбивства з особливим цинізмом. Як наша героїня виплутається з лиховісного клубка таємниць і загадок?

Туреччина - це звичайно добре, мінарети, мечеті, товсті вусаті мужики, незнайома мова й все таке. Ось тут мені правильно підказують - колорит, так. Є, однак, думка, що одним колоритом ситий не будеш - подавай ще чого-небудь смачненького. А смачне стрімко закінчується - спочатку Надьку саджають у в'язницю, потім випускають, спочатку вона своїм смартфоном успішно зламує систему безпеки величезної корпорації, потім виявляється, що цей смартфон показує охоронцям її місцезнаходження. Спочатку все добре, потім все погано, потім знову добре, потім знову не зрозумій як. Звідкись з'являється всюдисуща російська мафія й турецький приватний детектив, потім зникають. Потім, під кінець прибігає Інтерпол і всіх валить, а одна, особливо обдарована його співробітниця однією кулею підриває броньований «мерс» російського торговця зброєю. Надюшка, зрозуміло, виправдана по всіх пунктах і втомлена, але задоволена вертається додому.

На мій суворий погляд - чергова нісенітниця на зразок «Нічного дозору».

Звук у першій серії був ніякий, у цій - поліпше. У наявності є як мінімум одна гарна мусульманська тема, не така гарна, як в «Падінні чорного яструба», але теж нічого. Звуком, щоправда, плюси фільму й обмежуються.

Загалом - якщо кому подобаються фільми, де багато відвертої фігні, дивіться на здоров'я. Іншим настійно рекомендується триматися від фільми подалі.

PS - Не інакше, незабаром варто очікувати третьої частини блокбастеру. Продовження-то - треба!