Рецензія на фільм «Будинок тисячі трупів (Будинок тисячі примар)»

Давно, нажаль, не доводилося переглядати фільмів своєї улюбленої тематики - це щоб там трупи там валялися сотнями, кровища бризкала, а в ідеалі - лилася рікою, щоб бродили по кадрі слиняві психи й відгодовані ожилі мерці й жерли полохливих обивателів, що нічого не підозрюють. Так, такі фільми - рідкість у наш час. Зараз усе більше знімають про героїчних героїв, патріотичних патріотів, і лиховісних лиходіїв, що мріють поневолити людство. Ага, ще порно останнім часом теж виходить винятково високої якості. Але це в цілому. А гарних, правильних фільмів - немає. А отут раптом раз - і як серпом по молоту: але ж є, є відмінний фільм, називається «Будинок 1000 трупів» (House of 1000 Corpses), і я його ще не дивився!

Замилуванню й захвату власним могутнім інтелектом не було меж. Терміново знайшов фільму, завантажив і прийнявся зірко його дивитися. Але ми не такі, ми спочатку не менш зірко й взагалі - уважно подумаємо, за що ми повинні любити даний фільм. Причин, у загальному-то, маса. По-перше, режисер даної фільми - ні хто інший, як славнозвісний Роб Зомбі - керівник не менш славної групи White Zombie. Відмінні пісні згаданої групи типу Iron Head, Dragula або Living Dead Girl по праву займають почесне місце в моєму персональному залі слави поруч із Ritchie Blackmore, Paul Oakenfold і групою «Ласкавый Май». Відповідно, фільма вийшла в кращих традиціях згаданих пісеньок - злісна, тупа і з яскраво вираженої шизой, що пре із всіх місць. По-друге ж... а кого, власно, цікавить, що там «по-друге», після такого от «по-перше»? Я, наприклад, і придумувати більше нічого не став, відразу сіл дивитися. Початок і візуальне рішення вразило відразу - ну, зі звуком отут зрозуміло - straight from Rob Zombie, а от картинка привела в ще більший захват - такого знатного треша ще пошукати треба, дуже все добре стилізоване під сімдесяті роки, коли, по фільму, дія й відбувається. Спецефекти на рівні. На рівні сімдесятих, мається на увазі. Але нічого поганого в цьому немає - грамотно стилізувати спецефекти не у всякого вийде, не вірите - подивіться фільм «Небесний капітан і світ майбутнього». А отут - дуже все весело спрацьовано, око радується, рот сміється. Ну а після початку, титрів і візуальних рішень попер безпосередньо фільм. Сюжет фільму, як і треба в тупих ужастиках, тупий надмірно. 1977 рік, штат Техас, магазин жахів капітана Сполдінга. Сам капітан попався дуже колоритний - здоровенне чоло, вимазаний білилом, жовті зуби, зроду не знали «Орбіта» і « Бленд-а-меду», відмінні бакенбарди - все як у людей. У мирний магазинчик жахів (виродки в банках, звірячі фотки мутантів, відрубані голови тварин, як треба) уриваються грабіжники й вимагають бабок. Рішення, мабуть, було прийнято після довгих, глибоко інтелектуальних дискусій - де ж ще нарити бабок, як ні в магазині жахів, що стирчить у якійсь дупі посередині пустелі? Так чи інакше, два недоумки дістають волини й задають капітанові Сполдінгу конкретне питання - гаманець або життя? Капітан, не затрухав, пропонує їм замість цього перекусити свіжою курятиною. Недоумки звіріють, і тоді - сюрприз! - із чорного ходу підгортає помічник капітана й навертає по голові одного, а сам Сполдінг дістає з-під прилавка пушку й дірявить череп іншого. Після чого життєрадісно ірже. Відмінний початок, одним словом, мені сподобалося до повного нетримання. А в цей час чорної-чорної ночі по штаті Техас їдуть на машині четверо тупих підлітків. Бензин кінчається, жерти хочеться - жах. Як раптом - знов сюрприз - вони наїжджають прямо за курсом (див. дупа посередині пустелі) на якийсь магазинчик. Яка несподіванка - це магазинчик жахів капітана Сполдінга! Тупі тини нагрібають жратви, заправляються й збираються валити далі, але наш старий знайомий сорочка-хлопець уламує їх відвідати свою мега - презентацію місцевих жахів - типу подивитися на ляльки відомих маніяків, вампірів, перевертнів у погонах і іншої шелупоні. Підлітки погоджуються - більша помилка! Трохи пізніше громадянин Сполдінг малює їм карту до прилеглої резиденції одного з маніяків - доктора Сатани. Дітки радісно біжать дивитися, що там і для чого. Живим, як і заплановано, не виходить ніхто. Фільм дуже гарний. Ну, тобто - дуже. Психів там - вагон і великий візок, одна шизанута сімейка чого коштує, і всі як один жгуть не по-дитячому, батуючи в капусту підростаюче покоління й знімаючи з них скальпи. Політкоректності - ніякої, підоспілих на допомогу поліціянтів і мирних цивільних валять без найменших розмов, під життєрадісну музику. Під будинком живуть божевільні мутанти, вони бігають по тунелях і хапають усіх, хто там ходить. Ще там є сам доктор Сатана, що свердлить дрилем голови своїм пацієнтам, безвісний мужик із цебром на голові й із сокирою, і відмінний мрець, що при наближенні майстерно вистрибує з-під землі. От так - ууххх!!! Виглядає дуже могутньо. Плюс відмінна музика й згадувані найтупіші візуальні ефекти - типу зйомки на грубозернисту плівку й оптичні фільтри часів президентства Горбачова. Ностальгія прошибає - будь здоровий, тим більше, що це гарна, правильна ностальгія. Закінчення сильно порадувало - мужик із широким ножем запалив. Разом - добротний, дуже гарний фільм. 2003 року виготовлення, тому якщо раптом хто не дивився - треба дивитися в обов'язковому. Так.