Рецензія на фільм «Хроніки Нарнії: Лев, Чаклунка й Чарівна Шафа»

Третього дня подивився художній фільм «Хроніки Нарнії: Лев, Чаклунка й чарівна Шафа». Фільм старанно рекламувався як такий новий «Володар Перснів», створений по культовому добутку письменника на прізвище Льюіс. А може, письменниці, на прізвище ні чорта не розбереш. Є думка, що така плутанина - вона характерна для загниваючого Заходу, коли незрозуміло чи то це мужик, чи то баба, їм там, на Заході це взагалі без різниці. Так, такі на Заході гнилі звичаї. Але засмучуватися рано, вони й до нас уже почасти добираються.

Мова, власно про фільм. Сів дивитися погану екранку, виявив, що з незрозумілої причини зображення здорово відстає від звуку. Іншими словами спочатку чується удар мечем об голову й тільки секунд через десять герой на екрані дає (закреслене), відвішує (закреслене) підступно б'є ворога по черепі. Нітрохи не розгубившись, задіяв всі секретні можливості свого відео-програвача Crystal Player 1.9 Pro - підігнав звук до картинки й намертво його закріпив. Після цього дивитися відразу стало значно цікавіше.

Почався фільм з темної й незрозумілої сцени бомбування тихого англійського містечка злими німецькими льотчиками. Такий початок відверто фентезійного фільму сильно здивував. Виявилося - так треба. Бомби валяться на сплячі будинки, в одному з яких проживає тиха англійська родина - мамашка, два брати й дві сестри. Старшому років п'ятнадцять, молодшій - роки чотири. Батька в будинку помічено не було, вочевидь гуляв, але скоріше - служив в армії. Надворі, судячи з одягу - рік так приблизно 1940. Бомбування припиняється, але мамашка, ґрунтовно занепокоївшись про нащадків, відправляє їх за місто в замок до знайомого професора. От отут-то все й починається....

У замку секретного професора хазяює літня тітка, що строго настрого забороняє братам і сестрам шуміти в будинку й заважати професорові. Під особливу заборону попадає нахабна й гучна гра в схованки. Дитятки, зрозуміло, мали на увазі всі ці заборони, тому в перший же день молодшенька сестра набредає на загадкову кімнату, у якій стоїть таємнича шафа. Сховавшись у шафі, дівчисько зненацька попадає в інший світ. За нею туди ж поступово відправляються брати і сестри, що залишилися.

Новий світ, куди, роззявивши дзьоби, плюхаються недолітки, називається Нарнія. Рулить там, зрозуміла справа, злісна Сніжна королева, що у зовсім буквальному значенні запекло морозиться з усіма. Королева, треба сказати, не ВІДПАЛЮЄ. Теж у буквальному значенні. Грає її та сама тітка, що у Володарі Перснів відігравала королеву ельфів Галадріель. Ні там, ні там вона - тітка - себе ніяк не виявила. Зовні - відстій, та й гра теж ні на що не годиться, хоча там, власно, і грати особливо нема чого було. Погано, так.

Рулеж Сніжної Королеви, зрозуміло, не всім подобається. В ряди опозиції широкими масами вливаються потужні супротивники - кентаври, сатири, розмовляючі бобри й лиси, а також один мега-лев на ім'я Аслан. Добре хоч не Шаміль. Чисто місцеві померанчеві. На підпільній квартирі бобрів наших героїв посвячують у тонкості геніального плану лева Аслана. Виявляється, вони - всі четверо - ОБРАНІ! Так, от так. І тепер, незалежно від їхнього віку й бажання їм доведеться - ясна справа! - рятувати світ від злісної Королеви. Бобри вийшли зовсім як живі, говорять про всяке, п'ють чай з повидлом. Дуже ще хотілося подивитися як бобри курять і трахкаються, але отут, на жаль, не зложилося.

Ну а далі все йде по наростаючій, у чистому полі зіштовхуються незліченні полчища воїнів Світла (кентаври, сатири й птахи-бомбардувальники) і воїнів Темряви (таурени з Warcraft 3 і інша злісна шушваль). І зрозуміли вони, що сили рівні. І уклали великий Договір. Ні, це не звідти. Зрозуміли вони, що сили рівні й почали битися.

Мега-Битва воїнів Світла й Темряви триває загалом хвилин десять і перебуває в самому кінці фільму. Ці десять хвилин подивитися варто. Птахи, що кидаються каменями й таурени з гепардами в атаці - це все-таки сильно. Інше - на фіг.

Є думка, що «Хроніки Нарнії» - дуже занудотне кіно для семирічних дітей із затримками інтелектуального розвитку з однієї-єдиною гарною батальною сценою. Тому висновок - якщо є можливість не дивитися - краще не дивитися.