Рецензія на фільм «Чоловічий сезон. Оксамитова революція»

Не далі як сьогодні отримав славетну можливість подивитися фільм «Чоловічий сезон. Оксамитова революція», той самий, котрий довгий час рекламували всі кому не лінь, і який у черговий раз був проголошений «нашою відповіддю Голівуду». У зв'язку із цим щораз хочеться поцікавитися, а що Голівуд запитував-то, якщо відповіді в нас виходять тільки такі. Але поцікавитися нема в кого, тому так поки й живу, із цією загадкою.

Але можливістю, зрозуміло, скористався, фільму подивився.

Багато хто, повторю, кричали, що фільма знімалася із застосуванням найпотужніших західних технологій, і тому заруливає все що тільки можливо зарулити. Більше того, її навіть в Америці показали раніше, ніж у Росії й у нас. Типу, ось вам, буржуї. Якби про унікальність фільми так багато не кричали, претензій було б менше. Але, як говориться, назвався узбеком - пішов за грибами. Тому розбір буде справедливим, але суворим.

Той немаловажний факт, що картинка здалася дуже навіть нічого на поганій екранній копії, саме по собі говорить багато про що. Побудован відеоряд винятково динамічно, що для наших тужливих режисерів в загалі рідкість. Монтаж де треба - рваний, де не треба - теж рваний, навіть іноді занадто. Але це добре, бойовик все-таки. Звуком фільма відверто порадувала, до звуку нарешті-то віднесли нормально, чи ледве не в перший раз у сучасній російській історії фільмороблення. Чітко чутно, хто де говорить, хто куди йде, і що де бабахає. Порадували, молодцем.

Спецефекти теж не мулять очі, як у деяких наших нібито блокбастерах, а з'являються саме там де треба, і коли треба, що додає фільмі ще один жирний плюс у залікову.

Актори не вразили. Головну роль виконує якийсь очевидно популярний нині дядько, тому що побачивши, зрадів йому як давньому знайомому, бачив на екрані неодноразово. Дуже порадувала його тупа фізіономія, що вкупі із займаною посадою - майор спецпідрозділу - робить належний ефект і взагалі виглядає винятково самокритично. З відомих особистостей у фільмі був також помічений популярний у минулому кіноактор Василь Ливанов, що знявся в дрібному епізоді. На більше, мабуть, грошей не нашкрябали, усе до копійки пішло на спецефекти й зарплату ненажерливим американським робітникам.

Сюжет, зважаючи на все, теж писали американці. Тому що від російського там - тільки імена й - часом - діалоги. Все вчистую, стопроцентно, списано з мільйонів американських бойовиків класу B і В+. Правильний поліцейський після катастрофічного провалу на роботі не може знайти собі місця, переживає й кляне себе за те, що по його провині загинули безневинні люди. Бездушне начальство зміщає його із займаної посади. До всього іншого з'являються проблеми з родиною - зокрема, з дорослою дочкою, що не слухається батька й ходить туди, куди ходити не можна й робить там те, що якби тато побачив, упав би в непритомність. Плюс йому наостанок призначають нового напарника, відносини з яким спочатку не ладяться, але поступово переходять у справжні дружні.

Автори сценарію, мабуть, були не глупіше за мене, і така площина їм теж дуже не сподобалася. Тому в сюжет була приплюсована історія про транспортування наркотиків, продажне начальство й мега-лиходія Алекса Сорса, причому так, щоб глядач до останніх хвилин взагалі не розумів, про що власно мова йде по ходу фільму. Вийшло по-звірячому - востаннє таку метушню й незрозумілість спостерігав у фільмі «Нічний Дозор», і це сильно засмутило. Зрозуміліше народу потрібно бути, зрозуміліше.

В загалі так - дивитися фільм варто. Знято дуже непогано, звук на належній висоті, спецефекти й монтаж зроблені як треба.

Але після перегляду ламати голову й думати «а що режисер хотів сказати?» не потрібно. Тому що сказати він не хотів взагалі нічого. Взагалі.