Рецензія на фільм «Перекладачка»

Недавно сподобився глянути художній фільм «Перекладач». По-перше, фільм, як легко догадатися за назвою, про перекладачів, тобто по профільній спеціальності, а по-друге, там по чуткам знялися громадянка Н. Кідман і громадянин Ш. Пенн. Тому полуторагігабайтний файл залився на комп'ютер легко, і я б навіть сказав із задоволенням, незважаючи навіть на те, що для цього мені спочатку довелося видалити гру Splinter Cell зі спецназівцем Семом Фішером.

Фільм «Перекладач» - він зовсім непростий. Я б навіть сказав, із глибинним змістом. Зміст цей, щоправда, сильно перешкодило побачити те, що фільм чогось почався не з початку. Це сильно підпсувало враження, і навіть закрався сумнів - а чи той це фільм. Побачена відразу Кідман, щоправда, сумніви розвіяла.

Якщо хто не знає, Ніколь Кідман - це акторка така. Раніше, коли вона була замужем за актором Томом Крузом, акторське життя в неї була так собі. Зате потім, коли вона з Томом розвелася - ролі з неї так і поперли - отут тобі й «Догвіль», і «Інші», і «Мулен Руж», і «Годинники» і ще багато чого. Ось він, рецепт, виявляється! Розвестися із чоловіком - і кар'єрний зріст забезпечений. Всім нещасливим у шлюбі жінкам слід взяти приклад Н. Кідман на замітку. Ролі в громадянки Кідман, однак, усе більше виходять нехарактерні. Ну, тобто, якщо потрібно з напруженим виглядом ходити по кімнатах - це саме для неї, в інших іпостасях виглядає геть-чисто непереконливо. Саме із цієї причини мені винятково подобається фільм «Інші» режисера Алехандро Аменабара, що схопив саме цю її здатність і на повну котушку її використав. Вийшло винятково круто, великий респект.

Повернемося до нашого фільму. Сюжет фільму вигадливий, як пригоди Кейт Уокер у грі Syberia. Починається все з того, що перекладач на ім'я Сильвія (Кідман), що працює в ООН, заходить у свою перекладацьку кабінку пізно ввечері й - чує, як хтось десь у сесійному залі домовляється про те, як краще вбити президента однієї з африканських країн, який через три дні приїде виступати на засіданні Організації Об'єднаних Націй. Причому домовляються не просто так, а на звірячому африканському діалекті, що в усьому світі знає чоловік сім, у тому числі й наша відважна Сильвія. Злочинці зауважують непорядок і спішно ретируються. Перекладачка, як законослухняний громадянин, справно доносить все вищим інстанціям, ті підключають спецслужби. Зі своєї сторони Сильвія запекло просить спеців захистити її життя, тому що терористи напевно заберуть і її. Служби безпеки, звичайно, спочатку їй не вірять, потім починають підозрювати в намірі особисто покуситься на життя згаданого африканського Лумумби (і як показала кінцівка - не даремно), а в результаті цинічно використовують як принаду для можливих терористів-убивць. Такий поворот відразу мене порадував, тому що зрозуміло, що якась задрипанна перекладачка, навіть і у виконанні самої Ніколь Кідман, ніяк не може служити об'єктом захисту для показаних у фільмі серйозних контор. Але отут прийшов облом. Цього разу він нарядився в шмотки й надяг обличчя популярного актора Шона Пена, а по фільму - співробітника секретної американської служби по охороні Віпов. Між жертвою й мисливцем зав'язується симпатія, що плавно переходить у прихильність і щось там ще - чисто «Іронія долі». Сильвія й спецспівробітник подовгу розмовляють, розповідають один одному свої біографії, вона навіть спить у нього на колінах і проповідує філософські цінності - «ООН - це добре», «не можна прибігати до насильства», «помста - це прояв слабості». Це ж треба з абсолютно серйозним обличчям таку фігню морозити! Акторський талант акторки Кідман, вважаю, розгорнувся отут на всю широчінь. Але й Шон Пенн не підкачав - зі скорботним обличчям все слухав і навіть десь підтакував, що дуже порадувало, разом вони дивились багато.

Але й терористи не дрімають, а навпаки - готовлять підступні задуми. Вони підривають автобуси, ховаються від доблесних співробітників американських спецслужб, і, звичайно, заміряються на життя бідолахи Сильвії. Терористи представлені винятково неграми, що взагалі ні в які ворота - правозахисники на цьому кіно відроблять собі гарну касу. І нехай режисери не бубонять, що африканські терористи іншими бути не можуть, ми-то розуміємо, що все це - шалений расизм у своєму первозданному вигляді, треба вживати заходів.

До кінця фільму стає ясно, що не все так просто - терористи працювали за замовленням самого Лумумби для того, щоб схилити симпатії світової громадськості на сторону диктатора, давно підозрюваного в геноциді. Але отут все ніштяк - терористи арештовані, Лумумба з кам'яним обличчям очікує трибуналу, Сильвія їде в Африку - свою історичну батьківщину, її проводжає героїчний спецагент Шон Пенн. Завіса.

Незважаючи на деяку загальну затягнутість і неякісно намальований вибух автобуса, фільм залишає дуже непогане враження. Знято непогано, актори стараються, негри валять усіх без розбору, постріли, трупи - усе без обману. Це, звичайно, не фільма «На лінії вогню», а актор Пенн не дуже схожий на Френка Хоррігана у виконанні Клінта Іствуда, але проте - дуже й дуже гідно.

На жаль, сильно псує сприйняття поганий переклад. У фільмі навіщо-то присутні іспанські субтитри, а крім титрів текст бубонить якийсь дебіл, що, видно, не розуміє ні по-іспанськи, ні по-англійському, і намагається вловити загальний зміст по тому, що відбувається на екрані. Інакше ніяк неможливо пояснити от такі перлини:

What were you doing? - Ти навіщо туди пішов?

Maybe she saw me - А що отут такого?

Shot at the stadium - застрелений на смерть під час затримки.

You know what to do - залишіть повідомлення після сигналу.

Can you call me? - Новини є?

It's the only number I have - Від тебе давно нічого не чутно.

Are you still out of the country? - Треба б зустрітися.

Не говорячи вже про незнання перекладачем про існування Держдепартаменту США (Department of State) і перекладу цього словосполучення як просто «департамент». Типу: «департамент дуже стурбований». Та ж картина зі сполученням “white African” і “black African”. Перекладачеві невтямки, що існують як чорні африканці (негри), так і білі африканці - у першу чергу бури, тобто нащадки голландських і німецьких колонізаторів. Тому сполучення “white African” переводиться у фільмі легко й добірно - «африканець». Млин.

Фільма від усього цього ніяк не виграє, хоча часом дивитися дуже прикольно.

Але в цілому - добре.

Не розчарований.