Рецензія на фільм «Жива мертвечина»
Нещодавно задивився відразу два фільми про живих мертвяків - Жива мертвечина (Dead Alive) режисера Пітера Джексона й Повернення реаніматора (Beyond Re-Animator) Брайана Юзна. Обидва фільми - повний атас, мені дуже сподобалися. Отут варто розглянути докладніше, що являють собою згадані фільми? Фільми являють собою відмінний, у кращих традиціях жанру, треш. Слово треш походить від англійського "trash" - сміття, і тому фільми згаданого жанру ніколи не слід дорікати у відсутності змісту й ідіотських сюжетів. Ті, хто видає зазначені докори, як видно, геть-чисто позбавлені мізків, що, як відомо, утримується у звивинах, а також здорового почуття гумору. У трешевих фільмах шукати глибокий зміст не треба. І дрібний - теж не треба. Його взагалі не треба там шукати. У треші якщо ллється кров - то рікою, а якщо летять голови - те десятками як мінімум, і ще кусаються на лету. Це для фільмів зазначеного жанру цілком нормально. От і ці два фільми - саме про те.
В "Живій мертвечині" весь шухер піднімається через звірячу тварину, завезену навіщось якимись дебілами в Нову Зеландію. Тварина обкушує все, до чого може дотягтися, і, ясний пень, заражає навколишню середу злою бацилою живої мертвечини. У результаті вже до середини фільму вся родина головного героя складається із зомбі. Виглядає це все просто відмінно - зомбове чаювання однозначно рулить, не говорячи вже про криваву косовицю й плазуючі кишки. Ну а наприкінці, як і слід було сподіватися, всі дрібні зомбі збираються, чисто трансформер, в одного великого зомбяка, що приймає форму матінки головного героя й норовить його (героя) запхати собі в черево. Щоб, мабуть, народити його назад, як частенько просять своїх мам різні дебільні дітки. Закінчується все, правда, добре, і все в кровищі й залишках ворожих кишок головний герой із дружиною валять із проклятого місця. "Повернення реаніматора" трохи про інше, але однаково дуже круто. У звичайній американській в'язниці мотає строк геніальний винахідник. У в'язницю він потрапив за те, що з метою благо дійства для людства винайшов препарат, яким можна повернути до життя мертвих. Мертві, ясний пень, не стали ходити по струнці й зжерли всіх, до кого дотяглися. Очевидно за це звіряче вміння винахідника творці фільму шановливо кличуть його Реаніматором. Тупі охоронці на чолі зі схильним до садизму начальником в'язниці дозволяють Реаніматорові продовжувати свої досвіди за ґратами. У досвідах йому допомагає молодий придуркуватий лікар. Але перший же зроблений зомбарь починає поводитися неадекватно й стає ясно, що ні чорта тюряга мозків винахідникові не прочистила. Втім, стає це ясно занадто пізно - живі мерці піднімають у в'язниці повстання! Вони відгризають вухо начальникові в'язниці, що з уродженої підлістю вбив кохану дівчину придуркуватого молодого лікаря, і приймаються жерти охоронців. Молодий лікар приймає відважне рішення за допомогою Реаніматора перетворити свою кохану в зомбі. Загалом, переказувати все - тільки дарма гаяти час, всі ці літри кровищі треба бачити навіч. А про глобальний метафізичний заміс, що теж є присутнім у фільмі, взагалі й говорити не варто - тільки дивитися. Не говорячи про зомбі-наркомана й безногого монстра, що бігає на руках - відмінний, відмінний фільм. Ні найменшої ознаки змісту, море крові, кілотонни кишок, юрби зомбі - усе без обману. Запекло рекомендую аматорам нестандартного американського кіно.
