Українська нова хвиля. Ми є (2025)

Режисери: Ганна Паламарчук, Анастасія Фалілеєва, Вадим Адамов, Роман Хімей, Ярема Малащук, Ліза Пирожкова, Дарія Журавель, Вадим Макаров

Альманах найкращих коротких метрів від Довженко-Центру виходить у кінотеатральний прокат із 11 грудня.

«УНХ. Ми є» — це вісім особливих стрічок останніх двох років від молодих авторів та авторок, об'єднаних у спільну добірку пошуків і утверджень.

Спіймати хвилю вже з 11 грудня можна буде щонайменше в кінотеатрах Києва та Запоріжжя: від культових «Жовтня» чи «KINO42» до глядацького «Оскара» чи локального «Довженка».

Програма:

З минулого (2023), реж. Ганна Паламарчук
Запах борщу, який одного сонячного дня зварила моя бабуся, повертає мене у спогади в дитинство. Вони хоч і нечіткі, з’являються та зникають зі швидкістю блискавки, але в них є певна ностальгія та спокій. Моменти літа та тепла, які хочеться зберегти назавжди.

Я померла в Ірпені (2024), реж. Анастасія Фалілеєва
24 лютого 2022 року режисерка фільму з хлопцем виїхали з Києва в Ірпінь. Вони провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді її не покидає відчуття, що вона померла в Ірпені. Анімаційний фільм реконструює реальну історію виживання крізь особисту та суб’єктивну призму.

Моя ранкова рутина (2024), реж. Вадим Адамов
«Я прокидаюся, потім медитую 1 годину і випиваю склянку лимонної води»... Ви бачили щось подібне в соціальних мережах? Я вирішив показати свій розпорядок дня. Той, з яким добровільно змушений жити, і той, який також допомагає мені досягати моїх цілей. З однією відмінністю — я 19-річний солдат української армії, який воює на найгарячішій лінії фронту у світі.

Додаткові сцени (2024), реж. Роман Хімей, Ярема Малащук
На 377-й день російсько-української війни київське подружжя починає сперечатися через подушки — яка з них для сну, а яка для краси. Та головне — навіщо нам знімати фільм про війну?

Чорничне літо (2024), реж. Маша Кондакова
Цього літа Ксюша з мамою та сестрою змушена збирати чорницю в київському лісі, щоб заробити на життя для сім'ї. Але вона відволікається, чекаючи на свого коханого Мішу. Фліртуючи, вони заходять все глибше і глибше в ліс, не підозрюючи про небезпеку.

Алло, я на горі (2023), реж. Ліза Пирожкова
У зруйнованому Ізюмі, на Харківщині, гора Крем’янець стає “острівцем спілкування”, де люди ловлять зв’язок, щоб поговорити з рідними після місяців російської окупації.

Гуляю (2023), реж. Дарія Журавель
Автобіографічна історія Дарії Журавель присвячена дитинству і тим, хто більше не з нами, але чия присутність супроводжує нас куди б ми не пішли.

Пластилінові мрії (2023), реж. Вадим Макаров
У поліфонії голосів розгортається дискусія про дім. Голосами тих, хто втратив його через війну. Асоціації, спогади, сенси: три літери, сотні речей між ними — дім.