Доброго часу доби всім аматорам комп'ютерних ігор, або, простіше кажучи, геймерам. Сьогодні ми поговоримо про одну із самих багатообіцяючих ігор останнього року - "Slayers" від Lakeshore (розроблювач) і Lionsgate (видавець). І - відразу ні, це не про пригоди анімешної Ліни Інверс, так що аматори Зелгадісса та компанії відразу можуть видихнути й розслабитися.
Як відомо, розроблювачі оберігають гру як зіницю ока, і видають бета-демки тільки найбільш перевіреним громадянам. Нам пощастило, ми в число цих громадян мистецьки прокралися. Отже, «Шкуродери» - перше враження.
Іграшка розповідає нам історію якогось Кейбла, ув'язненого, засудженого до вищої міри, який умудряється втекти від неминучого покарання й відправитися шукати свою дружину в нетрях футуристичних міст суспільства майбутнього, а заодно й покарати злісного й всесильного голову мегакорпорації, що, звичайно ж, підставив невинного Кейбла й запроторив його у свій час за ґрати.
Сюжет, скажемо прямо, так собі. Але й чорт із ним, із сюжетом. Іграшки ми любимо не за це.
Тому що головне тут, звичайно ж, звірячий, могутній екшен, який зносить кришку й відправляє її безпомічно кувиркатися десь на задвірках свідомості! От із цим тут повний порядок! Все тарахкає, стріляє, вибухає й несеться на дивовижній швидкості (так, тут є й рівень, де можна вдосталь поганяти на машинці, заправленій...сечею) вперед і тільки вперед. Невразливий Кейбл рішуче несеться вперед як той Маркус Фенікс, і поперед нього все ридає, а позаду все горить синім полум'ям, тому що така вже він людина, старовина Кейбл. З ним не забалуєш. Озвучує його, до речі, гарний шотландський актор («300 спартанців», «Рок-н-рольщик», «Гола правда»).
Але це загальні враження, дух гри, його драйв, який легко відчути, але важко описати простими (а хоч би й складними, великоваговими реченнями). Будемо більш об'єктивні. Заглянемо під капот і препаруємо гру без гніву й неупереджено, як торговка на ринку розсікає тесаком риб'ячі потрухи.
Графіка. Вона гарна. Сіра урбаністична гама, незважаючи на одноманітність - саме те, що потрібно для міських перестрілок «Шкуродерів». Рухливий, гнучкий Кейбл відмінно вписується в керований хаос нескінченних перестрілок - він чудово стрибає, повзає, висить на карнизах, кидає гранати й палить із підствольника. Графічний движок "Wormwood" пашить в усі боки візуальними гарностями, як Чорнобильська АЕС - радіацією й малює на моніторі дуже достовірну й гарну картинку. Фізику забезпечує технологія Ekkehart - одна з найбільш просунутих на сьогоднішній момент.
На жаль, з керуванням все зовсім не так райдужно. Алгоритм керування аватаром зроблений у божевільному шизофренічному ключі. Гарно виглядаюча на рекламних роликах технологія «Невелдін\Тейлор», що дозволяє обдивлятися ігровий ландшафт хоч від черевиків головгероя, хоч із висоти пташиного польоту, безбожно псує задоволення від гри, перемикаючись по одному її відомому розпорядку з одного режиму огляду на іншій. Під час бойовки це неймовірно виводить із себе.
Жанрово іграшка являє собою чистокровний екшен, на зразок позаминулорічного «Кренка» - біжи стріляй, збирай шмот і патрони. Зброю можна апгрейдити між місіями, купуючи нові гаджети за зароблені в бою гроші. Хоча не обійшлося й без деяких пасхальних яєць - наприклад, як завести самотній плімут на підземній стоянці, здогадаються не всі.
Місії, незважаючи на деяку одноманітність, запам'ятовуються, благо відбуваються вони в різний час доби й у різну погоду. Фінальне побоїще у вежі головзлодія, щоправда, трохи розчарувало - чистий Макс Пейн (не впевнений, щоправда, докір це або похвала). Зате сцени порятунку дружини з лиховісного «Суспільства» зроблені просто на відмінно. Люди-ляльки, за спиною яких стоять дивовижно огидні товстуни, виписані разюче.
Системні вимоги в іграшки високі, процесор гріють неабияк, гальмують навіть на 8 гігабайтах оперативної пам'яті. Будемо сподіватися, що до версії 1.00 розроблювачі поправлять код, і грати стане більш комфортно.
У цілому, якщо не вважати кривої танцюючої камери й дурного керування персонажем, гра, можна сказати, удалася. Примітивний сюжет компенсується ураганним екшеном, а міські бої вдало скрашують недолік уяви левел-дизайнерів. Рекомендую до ознайомлення.
