Хто такий Роберт Мазур?
У 1980-х Медел'їнський кокаїновий картель сумно відомого наркобарона Пабло Ескобара щомісяця переправляв з Колумбії до США від 70 до 80 тонн кокаїну. Митна служба США кинула своїх найкращих агентів, серед яких був Роберт Мазур, на те, щоб вони підібралися ближче до витоків цієї пошесті та припинили діяльність найнебезпечніших людей на планеті. І для цього середньостатистичний сім'янин Мазур став багатієм Бобом Муселлою, що втирався в довіру до наркоділків і допомагав їм відмивати кокаїнові гроші, за які ті люди були готові на будь-які звірства.
Режисер Бред Фурман, найбільш відомий завдяки тому, що зняв «Лінкольн для адвоката» з Меттью Макконахі, вирішив разом зі своєю мамою Еллен Браун Фурман взятися за екранізацію однієї з найбільш успішних операцій по боротьбі з наркотиками та відмиванням грошей у США. На ролі двох партнерів, ризикуючих своїми життями заради розкриття цілого синдикату, Фурман взяв Брайана Кренстона і Джона Легуізамо, з якими вже працював раніше, та чи стала співпраця цього тріо особливо плідною?
Головного героя нам представляють звичайним американцем з домом, дружиною і двома дітьми, але замість того, щоб ходити на роботу в яку-небудь контору з 9 до 6, Роберт Мазур вважає за краще ризикувати собою і рідними, працюючи агентом під прикриттям. З першого погляду, в ньому немає нічого особливого, але тут вступає в гру майстерність Брайана Кренстона, і за помахом чарівної палички (і купи урядових грошей) він перетворюється в Боба Муселлу, заможного фінансиста, який може знадобитися наркоділкам. Якщо, звичайно, вони його не розкусять. Він міг би вже давно зупинитися і піти на пенсію, але талант вимагає практики, тому він готовий ризикувати всім, щоб пожити життям Джеймса Бонда. Особливо хвалити Кренстона не буду, оскільки в «Трамбо» він на голову вищий, але скажу, що його Боб Муселла набагато цікавіше Роберта Мазура, якому тут не вистачило власної особистості.
Допомагають Мазуру/Муселлі/Кренстону виводити на чисту воду злочинців колеги-агенти у втіленні Джона Легуізамо і Дайан Крюгер. Перший здається головному героєві справжнім гівнюком, але в такій небезпечній справі герой Легуізамо робить все, щоб він з напарником залишилися живі, а друга в свої 40 років дійсно виглядає тут дівчиною, що тільки випустилася з академії, у якої немає досвіду в роботі під прикриттям, а потім чудово справляється з роллю розпещеної нареченої Муселли. Але та сцена, де їхні герої нібито повинні зближуватися, виглядає дуже ненатурально.
Ще порадував своєю появою Джозеф Гілгал. Дайте вже цьому хлопцеві гідну головну роль, адже він просто блискучий в будь-якому амплуа, за яке тільки не візьметься (ви його в «Проповіднику» бачили?). Та і його поява в помаранчевому тюремному костюмі значно порадує шанувальників «Покидьків».
Більшість глядачів будуть співати дифірамби Кренстону, але я хочу окремо відзначити гру Бенджаміна Бретта, якого ви можете знати по ролям у «Міс Конгеніальності» і «Жінці-кішці». Він втілив тут праву руку Ескобара Роберто Алькейно, і є в його персонажі щось, крім крутої бороди, що не дозволяє відвести від нього погляд. Бретт показав на екрані дійсно могутнього чоловіка, який, здається, ось-ось розкриє блеф головного героя і зносить йому голову, що вельми непогано тримає в напрузі і трохи рятує другу частину затягнутого фільму.
Сам сюжет «Афери під прикриттям», чиє локалізоване ім'я, правда, більше підходить комедії, ніж такій жорсткій кримінальній драмі, є вельми цікавим, але його розбавлене багатьма непотрібними персонажами викладення стомлює і змушує нудьгувати вже після першої години перегляду. Навіть такий чудовий каст не рятує дане творіння Фурмана від позіхів в глядацькому залі, а як тільки розумієш, що головний герой точно це все переживе, коли втрачається настільки важливий саспенс, який міг би врятувати кінокартину, то інтерес до подій стрімко сходить нанівець. До того ж, герої стільки разів за фільм вимовляють ім'я Пабло Ескобара, що його появи починаєш очікувати мимоволі. І коли нас позбавляють можливості його побачити, наприклад, хоча б в камео якогось відомого актора, від чиєї б появи перехопило дух, це остаточно розчаровує.
Операція Роберта Мазура стала однією з найуспішніших в історії війни США з картелем Пабло Ескобара, але це ще не гарантує, що її екранізація виявиться такою ж.
